Українська національно-демократична партія

Заснована з ініціативи Івана Франка, Михайла Грушевського, Володимира Охримовича, В'ячеслава Будзиновського, Євгена Левицького, Теофіла Окуневського, Теодора Савойки.

Керівне «ядро» УНДП — «Народний комітет».[1]

Програма партії містила вимоги: демократизації політичного життя в Австро-Угорщині з використанням легальних парламентських засобів; рівноправ'я українського і польського населення в Галичині; створення українського Коронного краю; запровадження прогресивного податку, захист інтересів селян (викуп великих земельних володінь і наділення селян землею).

Окрім того, у своїй програмі партія ставила завдання здобуття культурної, економічної та політичної самостійності українського народу, підтримки українського руху в Російській імперії, пробудження національної свідомості в українців Закарпаття, утворення з руської частини Галичини і Буковини однієї національної провінції з власною адміністрацією і сеймом.

Вищий орган партії — Народний комітет, який очолював Юліан Романчук.

Органом партії був тижневик «Свобода», на її політичній платформі стояли «Діло» та «Буковина».

На виборах до Райхсрату в 1901 р. здобули 1 мандат посла (депутата), в 1907 р. — 20, а на останніх виборах 1911 р. — 23 мандати.

Домінувала в національному житті Галичини й Буковини, вела успішну боротьбу з москвофільством, відіграла важливу роль у створенні ЗУНР.

На партійному з'їзді 28 березня 1919 року в Станиславові перейменована на Українську трудову партію.

1925 року увійшла до Українського національного демократичного об'єднання (УНДО).

• Расевич Василь Васильович, Українська національно-демократична партія 1899—1918 рр. Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук. / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 1995.

• Малий словник історії України: Українська національно-демократична партія