Гравець у крокет

Оповідь повісті ведеться від імені свідомо не названого автором по імені чи прізвищу молодого чоловіка[1], який народився за кілька років до Першої світової війни[10][комент. 1], та вважає себе одним із кращих у світі гравців у крокет, хорошим лучником та тенісистом[12]; і в зв'язку із тим, що він є досить забезпеченою людиною, ці спортивні ігри, а також гольф займають практично весь його вільний час.[13] Після розлучення батьків головний герой повісті проживає разом із своєю тіткою, місс Фробішер, яка є активною учасницею жіночого гуманістичного руху[10], постійно їздить по світу у справах цього руху, а вільний час разом із племінником проводить на спортивних майданчиках. З початку повісті читачі дізнаються, що головний герой із тіткою відпочивають на одному із курортів Нормандії після одного із з'їздів жіночого гуманістичного руху.[13] На цьому курорті він познайомився з іншим англійцем, лікарем за професією, Фінчеттоном.[14] У розмові новий знайомий розповів головному герою повісті, що його тривалий час мучать якісь кошмари та погані передчуття.[11] Головний герой повісті зацікавився історією життя Фінчеттона, і вислухав його розповідь. Новий знайомий розповів йому, що після тривалого перенапруження він вирішив покинути роботу в лондонській клініці, та поїхати в малолюдну місцевість біля так званого Каїнового болота, де він практично не мав конкуренції як лікар.[15] Спочатку місцеві жителі здались йому тихими та привітними[16], проте старий місцевий священник повідомив йому, що цей зовнішній спокій є видимим, а в окрузі постійно зростає кількість убивств та самогубств.[17] Пізніше й у самого Фінчеттона з'являються ознаки психічних порушень — безсоння, нічні кошмари, навіть галюцинації.[18] Пізніше подібні ознаки лікар почав знаходити й у оточуючих його місцевих жителів[19], причому майже всі вони боялись темряви.[20] Фінчеттон вирішив поговорити про можливі причини цього явища із старим священником, який сам повідомив, що після переїзду в цю місцевість він не може знайти спільної мови з дружиною, хоча раніше вони жили дуже дружно[21], а місцеві жителі дуже грубо поводяться із членами своєї родини, включно з дітьми, та з особливою жорстокістю відносяться до тварин.[22] На запитання про причини появи цих порушень психіки старий священник спочатку не хотів відповідати, проте пізніше він висловив думку, що причиною цього є розкопки старих могил[23], особливо археологічні розкопки поховань первісних людей.[24] Після виходу з будинку священника Фінчаттон і сам почав спостерігати навколо себе привиди первісних людей.[25] Для порад щодо боротьби з цим явищем він вирішив звернутися до молодого священника із сусідньої церкви.[26] Проте цей священник сказав, що причиною цих явищ є те, що люди відвернулись від Бога та потрапили під вплив диявола, причому вимовив це із яскраво вираженим фанатичним виразом обличчя.[27] Побачивши це, Фінчаттон зрозумів, що й цей священник потрапив під вплив загального психозу. Фінчаттон вирішив для відпочинку своєї нервової системи поїхати до найближчого природничого музею. Він поговорив із співробітником музею, який займався археологією, і той повідомив Фінчаттону, що дійсно в цій місцевості ще сотні тисяч років тому жили первісні люди, й навіть показав велетенський череп одного з них.[28] Побачивши цей череп, Фінчаттон вирішив, що саме дух цієї древньої істоти спричинює загальний психоз у цій місцевості.[29] Співробітник музею також підтримав цю думку, і більше того, він сказав, що й у всьому світі люди заражені цим психозом внаслідок того, що люди почали частіше заглядати в своє минуле і все далі заглядати й у майбутнє.[30] Способу лікування співробітник музею не знав, проте порадив звернутися із порадою до лондонського лікаря-психіатра Норберта, який займався лікуванням саме даного психічного розладу.[31] По дорозі додому Фінчаттон бачить численні прояви жорстокості та психічних розладів у жителів цієї місцевості[32], а уві сні бачить кошмари, в тому числі полчища озброєних людей та авіанальоти із загиблими дітьми.[33][комент. 2] Після цих видінь Фінчаттон негайно відбув до лондонського психіатра, який порадив йому змінити обстановку, та відрізняти реальні події від своїх страхів і видінь.[34]

Невдовзі до розмови Фінчаттона і гравця у крокет приєднався і сам лондонський психіатр Норберт, та, підтвердивши все сказане Фінчаттоном, запропонував гравцю в крокет оцінити все сказане своїм пацієнтом. Проте гравець у крокет вирішив ухилитися від відповіді, мотивуючи це тим, що тітка чекає його на сніданок, запропонувавши продовжити розмову пізніше.[35] Удруге гравець у крокет прийшов на місце зустрічі трохи більше за добу після знайомства з Фінчаттоном і Норбертом, і описаний Фінчаттоном образ первісної людини тривалий час стояв у нього перед очима.[36] На зустріч прийшов лише психіатр Норберт, який повідомив гравцю в крокет, що вся ця історія — лише плід фантазії Фінчаттона[37], проте в цілому світі дійсно відбувається переродження свідомості людей, що супроводжується поверненням психіки людини до часві первісного суспільства.[38] Психіатр повідомляє гравцю в крокет про це, що він і сам перехворів даною хворобою, проте сам розробив і лікування до неї. Він запропонував головному герою повісті приєднатися до боротьби з пошестю, повідомивши, що лише найсильніші можуть боротися із нею.[39] Проте гравець у крокет відмовляється від пропозиції, та повідомляє, що в нього вже запланована гра в крокет із тіткою на половину першої години дня.[40]

Сучасник Уеллса, Джон Бойнтон Прістлі дуже хвалив повість, та порівнював її із антивоєнним романом Томаса Манна «Маріо і чарівник», виданому в 1928 році.[41] На думку радянських літературознавців та літературних критиків, ця повість є найбільш антивоєнним твором у творчості Уеллса, а образ «гравця у крокет» є яскраво вираженим образом типового обивателя, та відображенням політики тогочасних європейських урядів, які своєю політикою невтручання сприяли приходу до влади фашистів та подальшому розв'язуванню Другої світової війни.[2][1]

• Герберт Уэллс. Собрание сочинений в пятнадцати томах. — Москва : Правда, 1964. — Т. 12. — С. 481-526. — 350 000 прим.

• Повний текст повісті (рос.)
• «Игрок в крокет» на сайті «Лаборатория Фантастики» (рос.)
• «Гравець у крокет» на livelib.ru (рос.)