Градищансько-хорватська мова

Градищансько-хорватська мова (хорв. gradišćanskohrvatski jezik, часто називається бургенландсько-хорватською, від назви австрійської землі Бургенланд) — південнослов'янська мала літературна мова (мікромова) на базі хорватського діалекту, поширеного в німецькому й частково угорському оточенні.

Градищансько-хорватська мова
Поширена в	Австрія
Регіон	Бургенланд
Носії	70 000
Місце	Австрія, Угорщина, Чехія
Писемність	Латиниця
Класифікація	Індоєвропейська родина Слов’янська група Південнослов’янська гілка Хорватська мова
Офіційний статус
Коди мови

З кінця XV століття хорвати — біженці з територій, окупованих Османською імперією — живуть на території Бургенланду (їх культурний центр Айзенштадт, слов'янською — Желєзно). Власна літературна традиція існувала практично безперервно. Нині градищанська хорватська офіційно визнана в Бургенланді як мова меншин; у провінції налічується 19 412 носіїв за даними перепису 2002 року. Носії градищанських діалектів є й у крупних містах поза Бургенландом — у Відні та Граці — а також в Угорщині та Чехії. Разом їхня чисельність, за деякими оцінками, сягає 70 тисяч.

Серед хорватів, які переселились у Бургенланд, переважали носії чакавських діалектів, але були також і ті, хто розмовляв штокавськими й кайкавських; в результаті мало місце декотре змішування цих діалектів за переваги першого. Окрім того, діалект Бургенланду розвинув, зважаючи на багатовікову відокремленість та вплив німецької й угорської мов, низку особливих рис.

У формуванні літературної градищансько-хорватської мови ще з XVII століття враховувалась хорватська (передусім чакавська), словенська та церковнослов'янська традиції. Важливим стимулом розвитку літературної форми був прийнятий ними в Австрії протестантизм, що вимагав мови проповіді й богослужіння, а потім і хорватське національне відродження XIX століття, після якого посилився вплив літературної мови Хорватії. Використовується хорватська латиниця.

Градищанська норма відрізняється великою варіативністю у морфології (наприклад, Р. мн. 'днів' — danov і dnevov); саме у галузі словозміни і є основні відмінності між градищанською та загребською хорватською.

Основоположник поезії — Мате Мілорадич (1850—1928), найбільший прозаїк — Ігнац Хорват (1895—1973).

Видається періодика: Hrvatske novine (Хорватська газета), з 1960, журнали Novi glas (Новий голос, з 1957) тощо.