Отче наш

О́тче На́ш (також відома як Господня молитва; арам. ܐܒܘܢ ܕܒܫܡܝܐ, грец. Πάτερ ημών, Κυριακή προσευχή, лат. Pater Noster; староцерк.-слов. оч҃е нашь; церкслов. Ѻ҆ч҃е на́шъ ) — головна молитва у християнстві. Надана самим Ісусом Христом і записана у Новому Заповіті Біблії.

Нагірна проповідь Ісуса Христа (Карл Блох)

Короткі відомості

Молитва «Отче наш» була надана Ісусом Христом своїм учням і Церкві. Апостол Лука переповідає, що одного разу Ісус молився в якомусь місці, і, як закінчив, сказав до Нього один із Його учнів: «Господи, навчи нас молитись, як і Іван навчав своїх учнів» (Лк. 11:1). На противагу цьому апостол Матвій наводить «Отче Наш» в контексті Нагірної проповіді. У Євангелії від Луки молитва записана у вигляді короткого тексту з п'яти прохань (Лк. 11:2-4). Євангеліє від Матвія має більш розгорнуту версію з семи прохань (Мт. 6:9-13). У Луки відсутні третє і сьоме прохання. Літургійна традиція Церкви зберігає текст Матвія.

Дуже швидко літургійне вживання «Отче наш» доповнилося кінцевим славослів'ям (доксологією). У Дідахе (8, 2) воно звучить як «Бо Тобі належить сила і слава повік». У Апостольських Постановах додають на початку слово «царство» (Апостольські постанови 7, 24, 1.). Ця формула зберігається до сьогодні у всесвітній молитовній практиці. Візантійська традиція додає після слова «слава» — «Отцю, і Сину, і Святому Духу». Римський Міссал розвинув останнє прохання (Римський Мисал, Обряд Причастя (Емболізм).) у виразну перспективу «чекання блаженної надії» (Тит. 2,13) і приходу Спасителя Ісуса Христа. Потім іде виголос зібрання або повторення славослів'я Апостольських Постанов.

Є свідчення існування цієї молитви вже наприкінці І століття по Р. Х. Можливо, згідно зі старозавітною традицією, одна людина промовляла текст молитви, а громада відповідала словом «амінь» і розгорнутою доксологією. Принаймні, відхилення в тексті дозволяють зробити висновок про те, що молитва «Отче Наш» задумана і дана не як усталена літургійна формула, а як душерятувальна вправа в молитві[1].

«Отче Наш» можна назвати молитвою Ісуса про Царство Боже. Від усієї молитви випромінюється очікування нового світу, в якому царює тільки Бог, а влада зла переможена. Молитва стає зрозумілою, якщо весь її зміст тлумачити в дусі Царства Божого, що наближається. За формою вона схожа з традиційними юдейськими молитвами, їй властива християнська самобутність. «Отче Наш» — це підсумок Нагірної проповіді і заповідей блаженства, виражені у формі молитви[1].

Текст

Арамейською

ܐܒܘܢ ܕܒܫܡܝܐ

ܢܬܩܕܫ ܫܡܟ ܀

ܬܐܬܐ ܡܠܟܘܬܟ

ܢܗܘܐ ܨܒܝܢܟ

ܐܝܟܢܐ ܕܒܫܡܝܐ ܐܦ ܒܐܪܥܐ ܀

ܗܒ ܠܢ ܠܚܡܐ ܕܣܘܢܩܢܢ ܝܘܡܢܐ ܀

ܘܫܒܘܩ ܠܢ ܚܘܒ̈ܝܢ

ܐܝܟܢܐ ܕܐܦ ܚܢܢ ܫܒܩܢ ܠܚܝܒܝ̈ܢ ܀

ܘܠܐ ܬܥܠܢ ܠܢܣܝܘܢܐ

ܐܠܐ ܦܨܢ ܡܢ ܒܝܫܐ

ܡܛܠ ܕܕܝܠܟ ܗܝ ܡܠܟܘܬܐ

ܘܚܝܠܐ ܘܬܫܒܘܚܬܐ ܠܥܠܡ ܥܠܡܝܢ ܀

— Приблизно 33, Оригінал сказаний Ісусом Христом

Латиною

Pater noster qui es in caelis:
sanctificetur Nomen Tuum;
adveniat Regnum Tuum;
fiat voluntas Tua,
sicut in caelo, et in terra.
Panem nostrum cotidianum da nobis hodie;
et dimitte nobis debita nostra,
sicut et nos dimittimus debitoribus nostris;
et ne nos inducas in tentationem;
sed libera nos a Malo[2]

— 1992, Катехизм Католицької Церкви.

Українською
«Отче наш» українською мовою у єрусалимській церкві «Отче наш»

Літургійна традиція Церкви зберігає текст Євангеліста Матвія (Мт. 6:9-13):

 Отче наш, що є в небі,
хай святиться ім'я Твоє.
хай прийде Царство Твоє,
хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі;
Хліба нашого щоденного дай нам сьогодні;
й відпусти нам провини наші, як і ми відпускаємо винуватцям нашим;
і не введи нас у випробування,
але визволи нас від злого[3]


Пояснення в православних християн

Що єси на небесах — Який знаходиться на небесах; дай нам сьогодні — у теперішній день; прости нам провини — гріхи; винуватцям нашим — люди які вчинила зле проти нас, образили нас; не введи нас у спокусу — не допустити, щоб ми знову вчинили гріх.

Вона поділяється на: прикликання, сім прохань і славослів'я.

Прикликання: Отче наш, що єси на небесах! Цими словами віруючі, звертаються до Бога і називаючи його Отцем Небесним просять вислухати їхні прохання.

  1. Прохання 1-е: «хай святиться ім'я Твоє», тобто допоможи жити праведно, свято і своїми святими справами прославляти ім'я Твоє;
  2. прохання 2-е: «хай прийде Царство Твоє», тобто удостой і тут, на землі, Царства Твого Небесного.
  3. прохання 3-є: «хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі», тобто хай буде все не так, як хочеться, а як вгодно Богу, і допоможи підкоритися Твоїй волі і виконувати її на землі так само беззастережно, без ремствування, як її виконують, з любов'ю та радістю, святі ангели на небі. Тому що тільки Тобі відомо, що людям корисно і потрібно, і Ти більше бажаєш нам добра, ніж ми самі;
  4. прохання 4-е: «хліб наш насущний дай нам сьогодні», тобто подай на цей день, на сьогодні, хліб насущний. Під хлібом тут слід розуміти усе необхідне для життя християн на землі: їжу, одяг, житло, та як вірять християни — пречисте тіло і чесну кров у Таїнстві святого причастя, без якого нема спасіння, нема вічного життя. Християни вірять, що Господь заповідав їм просити собі не багатства, не розкошів, а тільки найнеобхіднішого, і в усьому надіятися на Бога, пам'ятаючи, що Він, як Отець, завжди піклується і турбується про них;
  5. прохання 5-е: «і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», Це прохання у християн означає, щоб Бог простив нам провини наші так як і самі ми прощаємо тих, які нас образили чи скривдили. У цьому проханні гріхи названі «провинами нашими», тому що християни знають, що Господь дав їм сили, здібності і все інше для того, щоб творити добро, а вони часто все це обертають на гріх і зло, і стають «винуватцями» перед Богом. Тому, якщо вони не будуть щиро прощати своїх «винуватців», тобто людей, що мають гріхи щодо них, то й Бог їх не простить. Про це сказав Ісус Христос;
  6. прохання 6-е: «і не введи нас у спокусу», християни тлумачать це так, бо в них спокусою називається такий стан, коли людину щось чи хтось тягне на гріх, спокушає зробити щось беззаконне і погане. Ось тому вони просять — не допустити їх до спокуси, яку вони перемогти не вміють; допомогти їм подолати спокуси, коли вони бувають;
  7. прохання 7-е: «але визволи нас від лукавого», тобто визволи від усякого зла в цьому світі і від винуватця (начальника) зла від диявола (злого духа), який завжди ладен погубити християн. Визволи їх від цієї хитрої лукавої сили та її обманів, яка перед Тобою є ніщо.

У православній традиції додають в кінці молитви «Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.» в християн означає: Тобі, Богу нашому, Отцю, і Сину, і Святому Духу, належить Царство, і сила, і вічна слава. Все це істинно[3].

У Євангелії
Євангеліє Цитата
Від Луки
(Лк. 11:2-4)
Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліба нашого насущного дай нам на кожний день. І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!
Від Матвія
(Мт. 6:9-13)
Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,

нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам борги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

Церковнослов'янською

Ѿче на́шъ иже еси на н[е]б[е]сѣ[хъ],
да с[вѧ]ти́тсѧ и́мѧ Твое́,
да прїидетъ ц[а]рствїе Твое́,
да буде[тъ] волѧ Твоѧ,
ѧко на н[е]б[е]си и на земли́.
Хлѣбъ на́шъ насущныи да́ждь на́мъ дне́сь
и оста́ви на́мъ дол[ъ]гы на́ша,
ѧко и мы оставлѧемъ дол[ъ]жникомъ на́ши[мъ]
и не в[ъ]веди на́съ в напа́сть
но изба́ви на[съ] ѿ лоука́ваго[4]

— 1581, Острозька Біблія.

Примітки
  1. Отче наш — Библейская энциклопедия Брокгауза. Gufo.me (рос.). Процитовано 1 квітня 2021.
  2. Oratio Dominica: «Pater noster» // Catechismus Catholicae Ecclesiae. — 1992.
  3. Прот. Серафим Слобідський. «Закон Божий» (Підручник для сім'ї та школи). — 3. — Київ : УПЦ КП, 2004. — С. 39. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.
  4. Острожская Библия. Факсимильное издание. — Москва — Ленинград: Слово-Арт, 1988.

Джерела та література

Посилання

Статті

Аудіо

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.