Грайфсвальдська АЕС

У кінці 1989 року державні органи ядерного регулювання країн, що експлуатують АЕС з реакторами ВВЕР (включаючи СРСР), визнали за необхідність введення великої кількості нових систем безпеки, які були необхідні практично в усіх областях. Усі східнонімецькі реактори були закриті незабаром після возз'єднання, а будівництво нових припинене. Повторне введення в експлуатацію було можливе лише за умов дотримання всіх стандартів ядерної безпеки Західної Німеччини.

Переконавшись у тому, що модернізація та перехід на нові стандарти безпеки були економічно недоцільними та піддаючись значному громадському тиску антиатомного руху, новий уряд об'єднаної Німеччини вирішив у 1991 році вивести чотири працюючі реактори з експлуатації, закрити 5-й енергоблок, який проходив початкові випробування, не вводити в експлуатацію повністю завершений 6-й енергоблок, а також припинити будівництво двох додаткових енергоблоків. За рішенням уряду будівництво Штендальскої АЕС також було припинено.

7 грудня 1975 р. коротке замикання, викликане помилкою оператора, призвело до пожежі в головному жолобі першого енергоблоку та зруйнувало лінії керування та живлення п'яти з шести головних охолоджувальних насосів. Знеструмлення насосів призвело до перегріву активної зони, що загрожувало розплавленням реактора. Повне руйнування реактора з викидом радіації цілком могло статися, якби 6-й насос також вийшов з ладу. Збитки становили 443 млн марок. Інформація про цю аварію була засекречена та приховувалася до 1989 року.

24 листопада 1989 р. під час планових випробувань п'ятого енергоблоку три з шести охолоджувальних насосів було відключено. Під час тесту 4-й насос вийшов з ладу що також призвело до часткової втрати контролю над реактором, десять паливних елементів було пошкоджено, що загрожувало розплавленням активної зони.[2][3]

Оприлюднення інформації про ці аварії в міжнародній пресі[4] викликало великий резонанс у Німецькому суспільстві та призвело до посилення Німецького антиядерного руху.

Демонтовані елементи обладнання АЕС в сховищі радіоактивних відходів

У 1995 році було прийняте остаточне рішення про декомісію та почався демонтаж обладнання. Для управління проєктами з декомісії об'єктів атомної промисловості в східній Німеччині було створено концерн Energiewerke Nord.

Проєкт зі зняття з експлуатації АЕС Грайсвальд і демонтажу промислових атомних енергоблоків досі є наймасштабнішим у світі і найбільш успішним. Перша стадія проєкту завершена. Відпрацьоване ядерне паливо в контейнерах для тривалого зберігання та радіоактивно заражені елементи обладнання переміщені в тимчасове сховище, побудоване на майданчику АЕС.

У 1989 році АЕС мала п'ять діючих енергоблоків:

1. Kernenergie-Enzyklopädie: Kernenergie in der Deutschen Demokratischen Republik Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.(нім.)
2. Key Issues: Nuclear Weapons: Issues: Accidents: 1980's. www.nuclearfiles.org. Процитовано 13 квітня 2016.
3. Near core meltdown covered up in GDR | Wise International. www.wiseinternational.org. Процитовано 17 квітня 2016.
4. Times, Y. Ferdinand Protzman, Special To The New York (23 січня 1990). Upheaval in the East; East Germany Discloses Serious Accident at Nuclear Plant in 1976. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 13 квітня 2016.
5. Дані про п'ять ядерних реакторів Грайфсвальдської АЕС, що експлуатувалися. МАГАТЕ. Процитовано 26 червня 2011 року.(англ.)
6. Kernkraftwerk Greifswald 6 im PRIS der IAEO (englisch)
7. Реакторний блок був повністю обладнаний, однак був без паливних елементів.
8. Kernkraftwerk Greifswald 7 im PRIS der IAEO (englisch)
9. Kernkraftwerk Greifswald 8 im PRIS der IAEO (englisch)