Гранатомет
Гранатоме́т — вогнепальна зброя, призначена для ураження броньованої техніки, фортифікаційних споруд або живої сили противника за допомогою пострілу гранатометною гранатою.
1. Балістичний кожух. 2. Обмежувач камери (для покращення проникних характеристик пучка). 3. Пуста конусоподібна камера, вкрита тонким металевим шаром, що створює проникний пучок. 4. Запалювальний елемент. 5. Вибуховий бойовий заряд (тротил, …). 6. П'єзоелектричний детонатор запалювального елемента.
Історія
Прообразом гранатомета є кременеві, а спочатку і ґнотові «ручні мортири» для стрільби ручними гранатами, відомі з XVI в[1].
Фактично, словом «гранатомет» позначаються декілька класів зброї. Так, гранатомети бувають дульні (як ствольні так і безствольні), підствольні, станкові, ручні, реактивні (причому як одноразові, так і багаторазові).
Дульний гранатомет
Дульні гранатомети метають гранати за допомогою гвинтівкового патрона, холостого або бойового. Свою назву вони отримали за те, що кріпляться на дулі вогнепальної зброї (звичайно гвинтівки). Порохові гази при холостому пострілі витікають з дула і розганяють гранату. Ствольні системи являють собою ствол, встановлений на дуло, у якому граната розганяється як звичайний снаряд. Безствольні системи обходяться без такого ствола (тобто не існують у вигляді окремого пристрою), а граната розганяється інакше — вона має довгий хвостовик, або стрижень, або трубку. Стрижень вставляється в ствол і порохові гази виштовхують його зі стовбура та розганяють гранату, однак така схема малопридатна для малокаліберних (6-8 мм) гвинтівок кінця XIX–XX ст., оскільки тонкий стрижень може заклинити при пострілі. Трубка навпаки охоплює ствол (на якому не повинно були виступаючих пристосувань, типу прицілу, полум'ягаснику або дульного гальма), блокуючи вихід порохових газів, які знову ж таки повинні розганяти гранату, після вильоту якої гази можуть залишити ствол. У польоті граната безствольного гранатомета стабілізується оперенням. Дульні гранатомети були поширені в першій половині XX ст., однак у другій половині століття зійшли нанівець.
Підствольні, станкові та ручні гранатомети являють собою окремі стрілецькі пристрої, що стріляють унітарним гранатометним патроном. Такі патрони зроблені за двокамерною схемою, подібно мінометній міні, але з застосуванням гільзи та використанням нарізного ствола. При пострілі пороховий заряд розриває ковпачок на денці гільзи і порохові гази потрапляють в головну камеру відносно повільно, а їх зростаючий тиск розганяє гранату. Така схема дозволяє мати відносно невеликий відбій при високій масі снаряда, який метають — 180—500 г. Однак при цьому обмежується початкова швидкість, дальність і точність пострілу.
Підствольний гранатомет
Підствольні гранатомети являють собою ствол зі спусковим механізмом, кріпляться під стволом гвинтівки (автомата) і служать для збільшення можливостей зброї. Як правило, мінімум один стрілець у відділенні має підствольний гранатомет. Ручний гранатомет часто сумісний з підствольним і представляє його окремий варіант з пістолетною рукояткою, прицілом і прикладом. Крім однозарядного варіанта, схожого за будовою з одноствольною мисливською рушницею (ствол «переламується» для заряджання) є багатозарядні варіанти, як правило, револьверного типу, з барабаном на 6-12 пострілів. Дальність стрільби з ручних і підствольних гранатометів зазвичай не перевищує 400 м. У нового американського — 2000 м, у нового китайського — 1500 м[джерело?].
Станковий гранатомет
Станковий гранатомет є засобом вогневої підтримки взводу, близьким за розмірами і масою до станкового кулемету. При схожій конструкції він використовує постріли більшої потужності, здатні забезпечити дальність стрільби до 1500—2000 м. Набої з'єднуються в стрічку, на зразок кулеметної. Вогонь ведеться в автоматичному режимі з темпом 200—400 пострілів на хвилину. Вперше станкові гранатомети були застосовані під час В'єтнамської війни, і з того часу отримали найширше розповсюдження. Найсучасніші зразки оснащуються також комп'ютеризованими прицілами, гранатами різного типу дії і можуть підміняти артилерію та міномети. Також існують варіанти встановлення на бронетехніку, кораблі та вертольоти.
Найпоширеніший гранатомет у світі — це РПГ-7. Гранати, розроблені в останні роки, дозволяють пробивати метрові бетонні стіни і півметрові броньові плити.
Перші сучасні ручні гранатомети з'явилися в роки Другої світової війни:
- Базука (США, 1942)
- PIAT (Велика Британія, 1942)
- Фаустпатрон (Німеччина, 1943)
Автоматичний гранатомет
Є засобом вогневої підтримки взводу з розмірами та масою, близькими до станкових кулеметів, а також схожою конструкцією. Використовує постріли більшої потужності, здатні забезпечити дальність стрільби до 1500—2000 м. Набої з'єднуються в стрічку на зразок кулеметної, стрільба ведеться в автоматичному режимі з темпом 200 — 400 пострілів на хвилину. Вперше автоматичні гранатомети були застосовані у в'єтнамській війні, і з того часу набули широкого поширення. Сучасні зразки оснащуються також комп'ютеризованими прицілами, гранатами різної дії і можуть підміняти артилерію та міномети. Також існують варіанти установки на бронетехніку, кораблі та вертольоти, в рухомих або нерухомих установках.