Граф Лестерський

Вперше титул графа Лестера був наданий у 1107 р. англонармандському аристократу Роберту де Бомону, графу де Мьолан, одному з найбільш близьких радників короля Генріха І. Нащадки Роберта носили титул графа Лестера до 1204 р., коли по закінченні чоловічої лінії родини де Бомон, їх володіння були розділені між сестрами четвертого графа. Син старшої з них — Симон де Монфор, отримав місто Лестер та титул графа. Симон став головним організатором та керівником Альбігойського хрестового походу і на деякий час отримав у володіння графство Тулузьке у Ланґедоці. Його син, Симон де Монфор, 6-й граф Лестер, грав провідну роль у внутрішньополітичній боротьбі в Англії у період правління короля Генріха ІІІ та очолив повстання англійських баронів, які розбили і полонили короля. Але у 1265 році Симон програв і був вбитий у битві при Івшемі. Після його смерті, титул і володіння графа Лестер були конфісковані королем і передані молодшому синові Генріха ІІІ Едмунду Хрестоносцю, графу Ланкастеру. Син Едмунда Томас у 1322 р. був звинувачений у зраді і страчений королем Едуардом ІІ, однак після повалення останнього у 1327 р. титул графа Лестера був відновлений для молодшого брата Томаса Генрі. Останнім графом Лестером з нащадків Едмунда Хрестоносця був Генрі Гросмонтський, видатний англійський полководець першого періоду Столітньої війни. Після його смерті у 1361 р. титул та володіння графа Лестер перейшли до чоловіка молодшої дочки Генрі Гросмонтського Джона Гентського, третьому синові англійського короля Едуарда ІІІ і засновнику династії Ланкастерів. Коли син Джона Гонта Генріх Болінгброк у 1399 р. вступив на престол Англії, титул графа Лестера перестав існувати, а супутні йому земельні володіння увійшли у склад королівського домену, став частиною герцогства Ланкастер.
Третя креація титулу графа Лестер відбулась у 1564 р. Цей титул був наданий Роберту Дадлі, фавориту Єлизавети І. Дадлі помер у 1588 р. без спадкоємців, і титул знову був відновлений у 1618 р. для його племінника Роберта Сідні, видатного державного діяча якобинської Англії і талановитого поета. Його нащадки носили цей титул до 1743 р., коли закінчилась чоловіча лінія роду Сідні. Наступні дві креації — для Томаса Кука (1744) та Джорджа Таунсхенда (1784) виявились недовговічними. Нарешті у 1837 р. графом Лестер став Томас Вільям Кук, чиї нащадки продовжують носити цей титул і до сьогодні.

• The Complete Peerage