Грачевський Борис Юрійович

Борис Юрійович Грачевський (18 березня 1949, Раменський район, Московська область — 14 січня 2021, Москва) — радянський і російський кінорежисер[1] і сценарист, організатор кіновиробництва, художній керівник дитячого кіножурналу «Єралаш» (2002—2020). Член Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка»; заслужений діяч мистецтв РФ (2000), лауреат премії Уряду РФ (2010).

Борис Грачевський
Борис Грачевский
Народився 18 березня 1949(1949-03-18)
Раменський район, Московська область, РРФСР
Помер 14 січня 2021(2021-01-14) (71 рік)
Москва, Росія
·коронавірусна інфекція
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство  СРСР
 Росія
Національність єврей
Діяльність сценарист, кінопродюсер, кінорежисер, актор
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Знання мов російська
У шлюбі з Грачевська Ганна Євгенівна і Q104831840?
Діти Q104831853?
Нагороди

Золотий овенd

Золотий Остапd

урядові нагороди Російської Федераціїd

IMDb ID 3576676

Біографія

Борис Грачевський народився 18 березня 1949 року у Раменському районі Московської області, в будинку відпочинку «Полушкіно», в єврейській родині. Батько — Юрій Максимович Грачевський (1924—1998)[2], уродженець Вітебська, учасник Великої Вітчизняної війни, лейтенант, у 1942—1946 рр. служив у військах протиповітряної оборони[3], після демобілізації працював конферансьє і культпрацівником. Мати — Ольга Лазарівна Грачевська (уроджена Жарковська), бібліотекар.

В 6 років вийшов з батьком на сцену, в 10 років поставив перший танець, в 11 — новорічний ранок[4][5][6].

Закінчив Калінінградський механічний технікум при заводі С. П. Корольова[4], де отримав спеціальність токаря[7]. Працював токарем, потім техніком-конструктором на заводі Корольова.

У 1968 році служив в армії[4]. За словами Грачевського під час військової служби перебуваючи, після травми голови, у стані клінічної смерті він пережив досвід перебування потойбічному світі у вигляді польоту у «світлому тунелі»[8].

Після служби в армії влаштувався на кіностудію імені Горького вантажником[4]. Працював адміністратором на картинах Олександра Роу, Марка Донського, Василя Шукшина. На кіностудії був старшим адміністратором, заступником директора знімальної групи.

У 1969 році вступив на заочне відділення Вдіку на факультет «Організація кіновиробництва», але навчання закінчив лише через 23 роки[4].

«Єралаш»

У 1974 році за своєю ініціативою спільно з драматургом Олександром Хмеликом заснував дитячий гумористичний кіножурнал «Єралаш», де працював до кінця свого життя[9]. Написав 11 сценаріїв для кіножурналу, поставив ряд сюжетів в якості режисера-постановника, а також зіграв ряд ролей в якості актора, в деяких сюжетах озвучив текст від автора.

У 1995 році на базі Кіностудії імені Горького заснував кіностудію «Єралаш-Ленд», а в 2005 році на базі кіностудії заснував кіностудію «Єралаш».

Творець документальних фільмів, автор проекту «Соціальна реклама».

У 2008—2009 роках зняв свій перший повнометражний художній фільм «Дах», що вийшов на екрани у вересні 2009 року.

З 2009 року неодноразово був головою журі «Відеобитви». З 2013 року брав участь у благодійних проектах для дітей-інвалідів Міжнародного центру мистецтв Маргарити Майської «Арт-Ізо-Центр».

У липні 2014 року Грачевський в якості режисера приступив до виробництва драматичного фільму «Між нот, або Тантрична симфонія» про пізню любов композитора зі світовим ім'ям і молодої дівчини з глибинки. Головні ролі зіграли Андрій Ільїн і Яніна Мелехова.

Автор збірки гумористичних висловів «Ідіотизми».

З 2017 року — член журі дитячого КВК на телеканалі «Карусель».

Хвороба і смерть

У 2018 році в телепередачі «Доля людини» Грачевський розповів, що раніше у нього діагностували рак шкіри, причиною якого стала родимка; у зв'язку з цим було кілька операцій, опромінення і хіміотерапія[10].

21 грудня 2020 року у Бориса діагностували зараження коронавірусом. Через шість днів його госпіталізували, а ще через два перевели в реанімацію[11]. 7 січня режисера підключили до апарату ШВЛ і ввели в стан медикаментозного сну. 14 січня 2021 року на 72-му році життя Грачевський помер через ускладнення, викликані коронавірусною інфекцію[12][13][14].

Церемонія прощання з Борисом Грачевським пройшла у Москві 17 січня 2021 року в Центральному Будинку кіно. Поховали кінорежисера в той же день на Троєкуровському кладовищі[15][16].

Особисте життя

Хоча не вважав себе віруючою людиною, але прочитавши в юності роман «Майстер і Маргарита» М. А. Булгакова цікавився релігійними питаннями і відвідував храми, включаючи храм Гробу Господнього в Єрусалимі[8]. За власними словами, в дитинстві часто зустрічався з патріархом Алексієм I, який проживав у будинку поруч з його дідом, який повертаючись з літургії в Богоявленському соборі в Єлохові пригощав дітей цукерками.

  • Перша дружина — Галина Яківна Грачевська (нар. 1 січня 1948, прожив у шлюбі майже 35 років, з 1970 року[10]).
    • син — Максим Борисович Грачевський (нар. 9 грудня 1972) — бізнесмен, генеральний директор ВАТ «Трудові резерви»[17][18].
    • дочка — Ксенія Борисівна Алєєва-Грачевская (нар. 20 червня 1979), працювала в «Єралаші», керівник туристичного агентства ТОВ «Клуб Фаренгейт»[19].
  • Друга дружина (з травня 2010 по лютий 2014) — Ганна Євгенівна Грачевская (Панасенко) (нар. 6 вересня 1986), разом з чоловіком знімалася в 2012 році в «Єралаші», в епізоді № 268 «Крик», де він зіграв головну, а вона — епізодичну роль медсестри[1].
    • дочка — Євгенія Борисівна Грачевська (нар. 19 вересня 2012)[20].
  • Третя дружина (з лютого 2016 за січень 2021[21]) — Катерина Білоцерківська (нар. 25 грудня 1984) — актриса і співачка[22].
    • син Філіп Борисович Грачевський (нар. 8 квітня 2020)

Громадська позиція

11 березня 2014 року підписав звернення діячів культури Росії на підтримку політики президента РФ Путіна в Україні і в Криму.

Фільмографія

Режисер

  • 2009 — «Дах»
  • 2015 — «Між нот»

Актор

  • 2017 — «Короткі хвилі» — звідник

Нагороди

Примітки
  1. Москва 24 ― «Интервью»: режиссёр Борис Грачевский о том, что ждет зрителей
  2. Надгробный памятник на Перловском кладбище
  3. Юрий Максимович Грачевский на сайте «Память народа»
  4. Досье: Грачевский Борис Юрьевич // Аргументы и Факты
  5. Оздоровительный комплекс Полушкино — Раменский район
  6. Борис Грачевский — гость Романа Трахтенберга и Елены Батиновой // Радио «Маяк» [недоступне посилання з Июнь 2018]
  7. Борис Грачевский: «Пусть антисемиты смеются под нашу дудку» Архівовано жовтень 3, 2011 на сайті Wayback Machine.
  8. Не верю! Священник Павел Островский и продюсер Борис Грачевский // Телеканал «Спас», 09.03.2019
  9. Умер Борис Грачевский. ТАСС. Процитовано 17 січня 2021.
  10. 39-летняя дочь Бориса Грачевского уже десять лет не общается с отцом из-за развода // Суть событий, 30.04.2018
  11. Худрука «Ералаша» Бориса Грачевского госпитализировали с коронавирусом. РБК (рос.). Процитовано 14 січня 2021.
  12. Умер Борис Грачевский. РБК (рос.). Процитовано 14 січня 2021.
  13. Умер Борис Грачевский. ТАСС. 14 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
  14. В Москве скончался Борис Грачевский // Известия, 14.01.2021
  15. В Москве похоронили Бориса Грачевского // РБК, 17.01.2021
  16. Грачевского похоронили на Троекуровском кладбище // Известия, 17.01.2021
  17. «Ералаш» под Алсу: как был уничтожен "Ростовский нефтемаслозавод «РИКОС». Расследование // KVnews.ru
  18. Открытое акционерное общество «Трудовые резервы» / Ассоциация защиты информационных прав инвесторов
  19. ООО «КЛУБ ФАРЕНГЕЙТ», ИНН 7727209209, ОГРН 1037700009710 ОКПО 58041357
  20. У Бориса Грачевского родилась дочь Василиса
  21. Новая жена Бориса Грачевского на 12 лет моложе его сына
  22. Борис Грачевский: Новая жена смогла продлить папе жизнь
  23. Указ Президента Российской Федерации от 20 марта 2009 года № 300 «О награждении орденом Почёта Грачевского Б. Ю.»
  24. Указ Президента Российской Федерации от 23 августа 2019 года № 392 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  25. Указ Президента Российской Федерации от 26 июля 2000 года № 1380 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». // Официальный сайт Президента России. Процитовано 25 липня 2016.
  26. Распоряжение Правительства Российской Федерации от 17 декабря 2010 г. N 2289-р г. Москва «О присуждении премий Правительства Российской Федерации 2010 года в области культуры»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.