Гра в бісер

Гра в бісер (нім. Das Glasperlenspiel) — останній роман і magnum opus германошвейцарського письменника Германа Гессе. Книга процитована в переліку творів, за які Герман Гессе отримав Нобелівську премію за 1946. Гессе розпочав написання «Гри в бісер» 1931 року, і видав книгу в Швейцарії 1943 року.

Гра в бісер
Das Glasperlenspiel
Обкладинка видання 1983 року
Жанр філософський роман, developmental noveld і editorial fictiond
Автор Герман Гессе
Мова німецька мова
Опубліковано 1943
Країна  Швейцарія
Видавництво Henry Holt and Companyd
Переклад Євген Попович, 1983
Попередній твір Паломництво у країну Сходу
ISBN-13: 978-2-7021-0045-5
ISBN-10: 2-7021-0045-7

 Цей твір у Вікіцитатах

Книга виходила також під назвою «Magister Ludi», що в перекладі з латини означає майстер гри.

Синопсис

Події, описані в романі відбуваються десь в далекому майбутньому, точна дата не зазначена, у вигаданій провінції Касталії в центрі Європи. Касталія — своєрідна область. Це резервація духовного життя, де економіка, виробництво і політика зведені до найнеобхіднішого мінімуму. Головну частину населення Касталії складає аскетичний орден інтелектуалів, які займаються освітою і вихованням молоді, а також грають у специфічну гру, названою грою в бісер. Детального опису гри в романі нема, відомо лише, що для її опанування потрібно мати ґрунтовні знання музики, математики й історії культури. Гра є синтезом мистецтв і наук, в якій людські цінності переплітаються в складні асоціативні візерунки.

Роман написаний начебто від імені історика ордену й розповідає про життя видатного гравця Йозефа Кнехта, чиє прізвище можна перекласти як служник, про його рішення вступити до ордену гравців, навчання, зростання майстерності й поступовий ріст у ієрархії аж до посади Magister Ludi, майстра гри.

У романі небагато інших персонажів, кожен із яких певним чином вплинув на формування Йозефа Кнехта як гравця, мислителя й людини. Перший із них, вихователь і духовний наставник Кнехта в молодості, Магістр Музики. Друг шкільних років, Плініо Десиньйорі, пов'язує Кнехта із зовнішнім світом, Старший Брат — із китайською і взагалі східною культурою, отець Якоб із Церквою.

Шлях Йозефа Кнехта до вершин гри дещо нетиповий. Він здійснює кілька мандрівок за межі Касталії. Перша з цих мандрівок приводить його в Китай, у Бамбуковий гай, де він вивчає китайську, «І цзін» і стає учнем Старшого Брата, самітника, який відмовився від життя у Касталії. Інша його мандрівка до бенедиктинського монастиря, де він знайомиться із отцем Якобом, розмови з яким теж мали важливе значення для формування його світобачення.

Кульмінація роману настає тоді, коли Йозеф Кнехт переживає духовну кризу, пов'язану з сумнівами щодо доцільності самого ордену, який відгородив себе від зовнішнього світу, і став чимось на зразок вежі зі слонової кістки. Кнехт переживає духовне пробудження, він подає у відставку з посади Magister Ludi. Попри те, що старійшини ордену йому відмовили, він все ж покидає Касталію, і влаштовується вчителем сина свого шкільного товариша Десиньйорі, Тіто. Через кілька днів по тому, розповідь закінчується несподіваною смертю Кнехта — він потонув у озері, пливучи за Тіто на відстань, що перевищувала його фізичні можливості.

Роман закінчується «власними» творами Йозефа Кнехта: віршами й трьома оповіданнями, що називаються «Заклинач дощу», «Сповідник» та «Індійський життєпис». В оповіданнях Кнехт робить спробу уявити собі своє життя, якби він народився в іншому місці в інший час. Разом із основною частиною роману ці три оповідання відображають чотири основні функції людського духу, як їх розуміє аналітична психологія: відчуття (заклинач дощу), інтуїцію (індійське життя), почуття (сповідник) і думку (Magister Ludi).

Алюзії

Назва провінції Касталія, походить від імені німфи Касталії, яку Аполлон перетворив у джерело, що дарує натхнення тому, хто з нього напився (Кастальське джерело).

Імена персонажів роману теж містять натяки на реальних людей. Так, попередника Йозефа Кнехта на посаді магістра гри звали Томас ван дер Траве, і в цьому імені вгадується Томас Манн, який народився у Любеку на річці Траве. Талановитий, але не зовсім стабільний друг Йозефа Кнехта, носить ім'я Фріц Тегуляріус, що є натяком на Фрідріха Ніцше, отець Якоб, мабуть, має за основу Якоба Буркгардта. Ім'я Карло Ферромонте — італізовне ім'я небожа Гессе Карла Ісенберга.

Українські переклади

  • Герман Гессе. Гра в бісер. Переклад Євгена Поповича. Переклад віршів Ліни Костенко. Київ. Вища школа. 1983
    • (передрук) Гессе Г. Гра в бісер: роман / Г. Гессе ; пер. з нім. Є. О. Поповича. — Х. : Фоліо, 2001. — 510 с. — (Бібліотека світової літератури).

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.