Гречаний Степан
Степан Прокопович Гречаний (Потребич-Гречаний) (†1697) — український державний та військовий діяч в добу Гетьманщини, генеральний писар Війська Запорізького, полковий суддя Гадяцького полку.
| Степан Гречаний Стефан Прокопович Потребич-Гречаний | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1663 — 1665 | |||
| Попередник: | Мелетій Вуяхевич-Височинський | ||
| Спадкоємець: | Карпо Мокрієвич | ||
| Смерть: | 1697 | ||
| Країна: |
 Гетьманщина | ||
| Діти: | Федір (1670 - бл. 1747), Яків (бл. 1675 - ?), Олена | ||
Біографія
В 1649 Степан Гречаний був записаний реєстровим козаком сотні Костенкової, Корсунського полку, причому він написаний в реєстрах поруч з сотником, але в 1663-1665 роках він був уже генеральним писарем і гетьман Брюховецький брав його з собою в 1665 році в Москву.
Самійло Величко, згадуючи у своєму «Літописі» про Івана Самойловича, підкреслив визначальну роль у його просуванні щаблями військової кар'єри Степана Гречаного.
Служба
1676 рокі був полковим суддею Гадяцького полку. Посада гадяцького судді явно не відповідала тій послузі, яку зробив Степан Гречаний свого часу гетьманові Івану Самойловичу. Саме через те в чолобитній у Москву зустрічаємо кілька звинувачень на адресу останнього, автором яких був, безперчно, колишній генеральний писар:
«Степана Гречаного, судью гадяцкого, без ведома и изволения госу-дарского, к королевскому величеству с тем посылал, чтоб Мигула, именующийся на той там стороне гетманом, с его войском самовольным не держал, а себя на всякую службу быть готовым с Войском Запорожским обещал, просил при том, чтоб ему позволил по тех мест владеть, города осадив пока Хмельницкий владел»
«...тому Гречаному, к королевскому величеству посыланному, о тех землях и о Посожеких селах, сверх договоров мирных, упоминать велел»
Іван Мазепа з перших днів гетьманування залучив старшину до кола своїх довірених і відразу після Коломака доручив йому ряд важливих доручень, пов'язаних з приверненням на гетьманський бік війська, яке не брало участі у виборах.
Невдовзі склав із себе повноваження гадяцького судді, бо завдяки гетьману набув статусу значного військового товариша. На ранг він у 1688—1689 роках отримав три села, що відразу значно поліпшило його матеріальні статки.
Земельні володіння
У 1689 Степан Гречаний просив царів дати підтверджувальну грамоту на його маєтності. За царською грамотою від 20 вересня 1690 села, надані раніше Іваном Мазепою, надбані старшиною млини переходили в довічне користування Гречаних. З цього ж документа дізнаємося, що Степан Гречаний був учасником як Чигиринських, так і обох Кримських (1687, 1689) походів.
Через брак документальних джерел подальші сліди цього старшини губляться .
У жовтні 1689 генеральний писар Василь Кочубей виїхав у Гадяцький полк, аби владнати конфлікт за суперечні поля між селами. У своєму звіті він писав:
«За моєю пропозицією згідно й одноголосно приговорено й постановлено, щоб ті межі та границі було держано, як чинив перед цим за указом старших небіжчик пан Стефан Гречаний з товаришами».
Отже, незадовго до перевірки Кочубея значний військовий товариш помер.
Іван Мазепа наблизив до себе його сина Якова, який став фактично скарбником у гетьманській резиденції.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Оточення гетьмана Мазепи: Соратники та прибічники