Літопис Самійла Величка

Сам літопис Самійла Величка не дійшов до нас у належному вигляді — дуже пошкоджений перший том, значно менше другий. Цілком ймовірно, що книга не закінчувалася 1700 роком, бо і в заголовку, і в багатьох місцях третього тому згадуються події принаймні до 1720 року. Тому, є думка, що втрачені й прикінцеві сторінки літопису.

Самійло Величко для створення свого Літопису не обмежився вузькими локальними матеріалами та власними спогадами. Навпаки, він використав різноманітні іноземні джерела. Але за найправдивіше джерело для Величка правили діаріуш (Щоденник) козацького літописця Самійла Зорки, особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького та дрібні козацькі «кронички».

Літопис Величка написаний досить складною українською книжною мовою 18 століття з елементами народної мови, старослов'янізмами, словами польськими і латинськими. Літопис є одним з найголовніших і найвірогідніших творів української історіографії 2-ї половини 17 — початку 18 століття.

Літопис складається з 4 частин:

• перша — «Сказание о войне казацкой з поляками через Зеновія Богдана Хмельницького…» — змальовує події 1648–1659 років, окремими епізодами сягаючи у 1620 рік, Описуючи війну Якова Остряниці 1638 року, Величко додає до автентичного джерела, яким користувався, — щоденника польського хроніста Шимона Окольського — власний коментар;
• друга і третя частини, які охоплюють 1660—1686 та 1687—1700 роки, названі «Повествования летописная с малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и зде описанная», містять значну кількість власних спостережень Величка і ґрунтуються на документах гетьманської канцелярії;
• у 4-й частині зібрано додатки з різних документів 17 століття.

Літопис Самійла Величка відомий у двох редакціях, у тому числі в авторському оригіналі. Оригінал було куплено 1840 р. у Москві комісіонером Большаковим на аукціоні у відомого колекціонера Лаптева для академіка М. Погодіна. Погодін повідомив про свою покупку О. Бодянського й М. Максимовича, які відразу зрозуміли велике значення рукопису. Але М. Погодін заправив величезний гонорар, і О. Бодянський не зміг видати його. 1842—1845 р. О. Бодянський і М. Гулак зробили копії з цього списку. М. Погодін віддав придбаний ним рукопис у Київську археографічну комісію, де він вийшов упродовж ряду років під назвою «Летопись событий в юго-западной России в 17 в.» (І том — 1848, II том — 1851, III том — 1855, IV том — 1864)[2][3]. Нині це раритетне видання, але воно є в Україні, доступне для читачів. Працю вперше опубліковано у чотирьох томах у 1848–64 Київською археографічною комісією. Ще один список рукопису свого часу віднайшов історик М. Судієнко; цей список колись належав депутатові комісії по складанню «Нового уложения» 1767—1769 років від Лубенського полку, українському політичному діячеві, збирачу документів з історії України Григорію Полетиці[4]. Рукопис зберігається у Рос. нац. б-ці у Санкт-Петербурзі, один із списків твору — в Iн-ті рукопису НБУВ.

Українська академія наук у 1926 взялась за перевидання праці Самійла Величка. Вийшла друком перша частина літопису, якій повернули оригінальну назву — «Сказаніє о войнѣ козацкой з поляками» (Київ, 1926, Акад. наук, 268 ст.)[5].

14 жовтня 2020 р. в Батурині відбулась презентація повного видання «Літопису». Його вперше за 300 років було видано саме в такому вигляді, в якому автор створював його спочатку[6]. Видання містить повний текст праці Величка, реконструйований згідно з його задумом, біографію автора пам'ятки, кодикологічний аналіз оригіналу рукопису, історію його створення, зберігання і побулікацій, історіографію, археографічні коментарі, а також таблицю використаних Величком документів, літературних та історичних праць[1].

• Репринтне видання 1926 року:
  Самійла Величка Сказаніє о войнѣ козацкой з поляками. Київ : Українська Академія Наук, 1926. 268 с.
• Величко, С. В. Літопис: у 2 т. / пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич. Київ: Дніпро, 1991.
• Збірник козацьких літописів: Густинський. Самійла Величка. Грабянки. / [упоряд. та пер.: В. Крекотень, В. Шевчук, Р. Іванченко]. Київ: Дніпро, 2006.
• Величко, С. Літопис / Ред. кол.: В. Смолій (відп. ред.), Т. Таїрова-Яковлєва (відп. ред.), Г. Боряк, А. Бовгиря, Л. Дубровіна, Д. Ципкін; Упоряд.: Г. Боряк, Т. Таїрова-Яковлєва; Підгот. до друку: А. Багро, С. Багро, А. Бовгиря, Т. Добрянська, О. Іванова, В. Кононенко, М. Филипович. НАН України. Інститут історії України; Санкт-Петербурзький державний університет. Центр вивчення історії України. Київ: Кліо, 2020.

• Сас П. М. Величко Самійло Васильович та його літопис // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 472—472. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Соболь В. А. Літопис Самійла Величка як явище українського літературного бароко / [Відп. ред.: Ф. Д. Пустова, В. В. Яременко]. — [Донецьк: МП «Отечество», 1996]. — 333, [1] с.
• Таирова-Яковлева Т. Г. К вопросу о структуре и источниковой базе летописи Самойла Величко // Славяноведение, № 2. — М., 2019. — С. 11-24.
• Федака Сергій. Літописні джерела з історії княжої і козацької України-Русі / Ужгород. нац. ун-т. Каф. історії України. — Ужгород: Подяк, 2003. — 138, [1] с.
• Літопис Самійла Величка // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.

• «Правдешній Малої Росії син, … Самуїл Васильович Величко»