Григорів Михайло Семенович
Миха́йло Семе́нович Григо́рів (5 червня 1947, Лісний Хлібичин — 3 січня 2016, Київ[1]) — український поет.
| Григорів Михайло Семенович | |
|---|---|
| Народився |
5 червня 1947 Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області |
| Помер |
3 січня 2016 (68 років) Київ |
| Діяльність | поет |
| Alma mater | Латвійський університет |
| Знання мов | українська |
Біографія
Народився 5 червня 1947 р. в с. Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області.
Навчався у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка.
Закінчив Латвійський університет. Працював в апараті НСПУ. Головний редактор газети «Вісник Чорнобиля».
Помер 3 січня 2016 року в Київській міській клінічній лікарні № 1[1]. Похований у рідному селі.
Творчість
Автор поетичних збірок «Вези мене, конику», «Зелена квітка тиші», «Спорудження храму», «Сади Марії».
Перекладав з латвійської мови твори І. Зієдоніса, П. Зірнітіса, Е. Веверіса, О. Вацієтіса та ін.
Лауреат премії імені П. Тичини (1994).
Примітки
- Помер Михайло Григорів. litakcent.com. 4 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.
Посилання
- Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 95. Київська школа поезії
- Енциклопедія Сучасної України
- Михайло Григорів. Поезія — ч.1 (аудіо)
- Михайло Григорів. Поезія — ч.2 (аудіо)
- Михайло Григорів. Поезія — ч.3 (аудіо)
- Поетична збірка «Сади Марії»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.