Літературна премія імені Павла Тичини

Літературна премія імені Павла Тичини — щорічна премія Національної спілки письменників України, що присуджується з 1973 року за найкращу книгу поезії

Вік учасників: необмежений

Нагорода переможцю: Лауреатство + 1000 грн. (200$)

Висунення — до 1 грудня. Присудження — до 15 січня. Голова журі Іван Драч.

Історія

Літературна премія імені П.Тичини «Чуття єдиної родини» започаткована Держкомвидавом УРСР та Спілкою письменників України 3 квітня 1973 року[1].

З 1974 року і до 1992 року присуджувалась «за твори, пройняті ідеєю інтернаціоналізму, дружби народів СРСР».

З 1993 — літературна премія імені Павла Тичини. Присуджується за високохудожні поетичні твори, гостре відчуття проблем сучасності тощо.

Лауреати

    1974

    • Степанюк Борислав Павлович — за поему «Діалог Сеспеля з Україною», твори з книги «Уклін тобі, Киргизіє» та «Синьоокий мій липень», а також за популяризацію творів братніх літератур у перекладах.

    1975

    1976

    1977

    1978

    1979

    1980

    1981

    1982

    1983

    1984

    1985

    1986

    1987

    1988

    1989

    1990

    1991

    1992

    1993

    1994

    1995

    1996

    1997

    • Гончарук Захар Власович — за збірки поезій «Злагода» і «Домінанта».

    2001

    2002

    2003

    2004

    2005

    • Засенко Петро — за добірки поезій у часописі «Київ», та за публікації останніх років.
    • Рябий Василь — за книгу поезії «Варта трав».
    • Старченко Віталій — за книгу поезій «Глина для Бога».
    • Зленко Григорій Дем'янович — за книжку літературно-критичних нарисів «З полону літ».

    2006

    2009

    2010

    2012

    2013

    2014

    2019

    2020

    Посилання

    1. РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР ПОСТАНОВА від 3 квітня 1973 р. N 163 Про заснування премії імені Павла Тичини — «Чуття єдиної родини»
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.