Григорій Хамчук

Григорій Хамчук (12 жовтня 1885, Малі Чорнокінці — 19 травня 1946, Херсон) — український греко-католицький священник, жертва радянських репресій. Слуга Божий.

Слуга Божий
о. Григорій Хамчук
Хамчук Григорій Іванович
Народився 12 жовтня 1885(1885-10-12)
Малі Чорнокінці, Чортківський район, Україна
Помер 19 травня 1946(1946-05-19) (60 років)
Херсон, Українська РСР, СРСР
Країна  Австро-Угорщина
 Польська Республіка
 Українська РСР
Національність українець
Діяльність священник
Alma mater Станіславська духовна семінарія,
Львівська духовна семінарія
Посада парох с. Киданці
Термін 1921 —1945
Попередник о. Петро Кішик
Наступник о. Богдан Цурковський
Конфесія Українська греко-католицька церква
Рід Хамчуки
Батько Іван
Мати Текля
У шлюбі з Стефанія Чехович
Діти Богдан, Ліда

Життєпис

Григорій Хамчук народився 12 жовтня 1885 року в селі Малі Чорнокінці Гусятинського повіту (нині Чортківський район Тернопільської області) в сім'ї Івана Хамчука і його дружини Теклі з дому Довгань. Навчався в Тернопільській українській гімназії[1] (іспит зрілості склав у лютому 1908[2]). Восени 1908 року вступив до Станіславської духовної семінарії, де провчився два роки і в 1910 році перевівся до Львівської духовної семінарії, яку закінчив у 1912 році[2].

21 липня 1912 року в с. Романівка повінчався з Стефанією Чехович і 9 жовтня цього ж року був висвячений у священичий сан[2]. Після свячень отримав призначення на сотрудника парафії в Зборові. На початку Першої світової війни під в часі наступу російських військ в Галичині був вивезений до Києва[3], де пробув до 1917 року[4]. Через рік став адміністратором парафії в с. Киданці, а в 1921 році — парохом. До парафії Киданців належала також філіальна церква в с. Романове Село. В цих двох селах душпастирював о. Григорій Хамчук аж до свого арешту в 1945 році. При церквах, які він обслуговував, заснував братства Найсвятішийх Тайн, товариства тверезости, церковні хори, активізував «Просвіту», кооператив[4].

12 квітня 1945 року о. Григорій Хамчук був заарештований НКВС і ув'язнений у Чортківській тюрмі НКВС № 2. 12 червня 1945 року Військовим Трибуналм Військ НКВС Тернопільської області на основі статті 54-1 «а» (зрада батьківщині) Кримінального Кодексу УРСР засуджений до відбуття покарання у виправно-трудових таборах строком на 10 років, обмеженням в політичних правах на 5 років та повною конфіскацією майна.

Помер у Херсонській обласній лікарні 19 травня 1946 року. Місце поховання невідоме. Реабілітований 3 червня 1993 року[5].

Беатифікаційний процес

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Григорія Хамчука до лику блаженних[6].

Примітки
  1. У 1906/1907 навчальному році навчався у VІІІ класі української гімназії в Тернополі: IV Звіт дирекциї Ц. К. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за шкільний рік 1906/07. — Тернопіль 1907. — С. 37.
  2. ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 968: Анкети священиків з прізвищами на букву «Х», арк. 11 — Хамчук Григорій, священик.
  3. Лужницький Г. Українська Церква між Сходом і Заходом: Нарис історії Української Церкви. — Львів: «Свічадо», 2008. — С. 604. ISBN 978-966-395-159-1
  4. Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри… — С. 53.
  5. Хамчук Григорій Іванович // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята… — С. 404.
  6. “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Процитовано 23 квітня 2020.

Джерела
  • Хамчук Григорій Іванович // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята / упор. О. Г. Бажан, Є. О. Гасай, П. З. Гуцал. — Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2018. — С. 404.
  • Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
  • Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.