Гринокіт

Гринокіт, ґринокіт — мінерал класу сульфідів, сульфід кадмію координаційної будови.

Гринокіт
Кристали гринокіту з Намибії
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Gnk[2]
Хімічна формула CdS
Клас мінералу Сульфіди
Nickel-Strunz 10 2.CB.45[3]
Dana 8 2.8.7.2
Ідентифікація
Колір жовтий, оранжевий, червоний
Сингонія гексагональна сингонія
Злам раковистий
Твердість 3—3,5
Блиск алмазний до смолистого
Прозорість Прозорий чи непрозорий
Колір риси оранжево-жовтий
Густина 4,9—5,0
Інші характеристики
Названо на честь Charles Cathcart, 2nd Earl Cathcartd[3]
Типова місцевість Strathclyded[3]
 Гринокіт у Вікісховищі
Кристалічна структура гринокіту

Етимологія та історія

Названо на честь лорда Ґрінока (англ. Lord Greenoc), який був власником землі, де цей мінерал було вперше знайдено[4].

Загальний опис

Хімічна формула: CdS.

Містить 78 % Cd і домішку In.

Сингонія гексагональна.

Ізоструктурний з вюртцитом.

Утворює кристали розміром 0,5—6 мм і друзи.

Твердість 3—3,5. Густина 4,9—5,0. Крихкий. Злам раковистий.

Колір жовтий, помаранчевий, червоний. Напівпрозорий, іноді прозорий[5] чи непрозорий[6]. Риса блискуча, оранжево-жовта. Блиск алмазний до смолистого[5].

Знаходиться у вигляді нальотів по тріщинах в зонах повторного сульфідного збагачення ряду родовищ. Зустрічається разом зі сфалеритом і вюрцитом, що містять кадмій. Знайдений в цинково-рудних родовищах Чехії, США, Франції[5], у багатьох місцях в Шотландії[4].

Збагачується флотацією і входить до колективних концентратів[5].

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. John Faithfull. Greenockite (англійською). University of Glasgow, Hunterian Museum. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 2 листопада 2012.
  5. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  6. Greenockite Mineral Data. Mineralogy Database (англійською). webmineral.com. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 2 листопада 2012.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.