Вюртцит

Вюртци́т мінерал класу сульфідів.

Вюртцит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Wur[2]
Хімічна формула ZnS
Клас мінералу сульфіди
Nickel-Strunz 10 2.CB.45[3]
Dana 8 2.8.7.1
Ідентифікація
Сингонія гексагональна сингонія[4]
Просторова група кристалографічна група 186d[4]
Твердість 3,5—4
Блиск смолистий, на площинах спайності — скляний
Колір риси коричневий
Густина 4—4,5
Інші характеристики
Названо на честь Шарль Адольф Вюрц[3]
 Вюртцит у Вікісховищі
Кристалічна ґратка мінералу

Історія та етимологія

Перший опис вюрциту виконав французький хімік і мінералог Шарль Фрідель (1832—1899) у 1861 році. Він назвав мінерал на честь свого вчителя Шарля Адольфа Вюрца (1817—1884). Зразки, досліджені Фріделем, були знайдені в шахті Сан-Хосе поблизу міста Оруро в Болівійських Андах, яке було важливим місцем видобутку до 20 століття, в основному завдяки видобутку олова. Оруро сьогодні є типовою місцевістю вюрцитів і сьогодні.

З моменту заснування Міжнародної мінералогічної асоціації вюртцит був міжнародно визнаною назвою мінералу для гексагонально кристалізованого сульфіду цинку або β-ZnS.

Загальний опис

Хімічна формула: ZnS. Як правило, містить 60-63 % Zn, до 8 % Fe, 1-1,5(3,7)% Cd. Блиск смолистий, на площинах спайності — скляний. Крихкий. Твердість 3,5—4. Густина 4—4,5. Вюртцит характерний щільною гексагональною упаковкою атомів сірки. Цинкова руда. При температурі 1 020°С переходить у кубічну модифікацію сфалерит. Асоціація: сфалерит, пірит, халькопірит, барит, марказит. Зараховується до групи рідкісних мінералів, групи сфалериту.

Зустрічається в гідротермальних родовищах. Відомі родовища вюртциту у Польщі, Болівії, США (штати Коннектикут, Монтана, Юта, Міссурі), Німеччині (Рагельсгаузен, поблизу Гладенбаха, Гессен), Англії (Корнуолл), Сербії, Чехії, Румунії, Перу, Болівії. Збагачується подібно до сфалериту.

Різновиди

Розрізняють:

  • вюртцит 4Н, 6Н (політипні гексагональні модифікації вюртциту, в яких елементарна комірка охоплює 4 або 6 шарів найщільнішої упаковки);
  • вюртцит 9R, 12R, 15R (3R), 21R (політипні тригональні модифікації вюртциту, в яких елементарна ромбоедрична комірка має 9, 12, 15 (3), 21 шар найщільнішої упаковки.

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Вюртцит // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Вюртцит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Handbook of Mineralogy / Wurtzite. URL: https://rruff.info/doclib/hom/wurtzite.pdf
  • Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. I, 226—228.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.