Гриньова Марина Вікторівна

Народилася 10 березня 1961 р. в м. Таллінн, Естонія. Батьки науковця, Віктор Борисович і Наталія Федорівна Гриньови народились, виросли й отримали освіту в Україні. Після того, як Віктор Борисович закінчив Харківський політехнічний університет, він отримав розподіл у Таллінн. Отже, молода сім'я переїхала до Естонії. Батько працював в адміністрації суднобудівного заводу. Дідусь Марини Вікторівни — Федір Каленикович Курінний, відомий учений-ботанік, випускник Полтавського педінституту, багато зробив не лише для вітчизняної науки в цілому, але й для розвитку кафедри ботаніки цього навчального закладу, зокрема, в 30-х роках минулого століття він був одним із перших її завідувачів. Коли Наталія Федорівна Гриньова повернулася в Полтаву, була прийнята на роботу на кафедру хімії ПНПУ. Її діти — Борис та Марина — буквально виросли у цьому навчальному закладі.[2]. У 1983 р. закінчила ПНПУ за спеціальністю біологія та хімія. По закінченні інституту з 1983 по 1986 рік працювала вчителем хімії та біології середньої школи № 30 м. Полтава; у 1986—1988 роках асистентом кафедри природничих і математичних дисциплін Полтавського державного педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка; у 1988—1990 роках стажером-дослідником НДІ педагогіки УРСР; у 1990—1995 роках — асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри педагогіки природничих і математичних дисциплін Полтавського державного педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка. У 1997 році захистила докторську дисертацію. З 1995 року декан природничого факультету, з 2002 року — завідувачка кафедри педагогічної майстерності, професор кафедри.

Під її керівництвом нове життя отримав Ботанічний сад. Вона стимулювала наукову спрямованість його діяльності. Тож нині Ботанічний сад — полігон для відкриття нових спеціальностей: біології, екології, дендрології, природознавства, основ аграрного виробництва. Матеріальною базою для їх функціонування стало відкриття Музею українського садівництва і квітникарства просто неба, Зеленого класу, рокарію, сирінгарію, дендропарку, створення нових колекцій рослин у закритому і відкритому ґрунті, відкриття пам'ятної стели українському вченому-ботаніку, академіку М. М. Гришку. Кожен із заходів супроводжувався проведенням Всеукраїнських та Міжнародних науково-практичних конференцій.

Довгий час займалась підготовкою науковців для вищої школи України.

Поїздка по навчальних закладах Полтавщини.

1991 року Марина Гриньова в Науково-дослідному інституті педагогіки в Києві захистила кандидатську дисертацію на тему «Формування саморегуляції навчальних дій у молодших школярів». Відразу після цього почала працювати над докторською дисертацію. Це було фундаментальне дослідження «Теоретико-методологічні основи формування саморегуляції навчальної діяльності школярів». Захист дисертації відбувся в спеціалізованій вченій раді Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України.

Під керівництвом М. В. Гриньової на природничому факультеті та кафедрі педагогічної майстерності здійснюється розробка теоретичних засад і впровадження ідеї особистісно орієнтованого підходу до студентів у навчально-виховному процесі, відкрито магістратуру з управління освітніми закладами. Науковий керівник та ініціатор створення мережі наукових комплексів з музеями Полтавщини, загальноосвітніми та позашкільними навчальними закладами, проведення Всеукраїнських та Міжнародних науково-практичних конференцій, семінарів, симпозіумів; традиційної Міжнародної науково-практичної конференції з методики викладання природничих дисциплін «Каришинські читання»[3].

Щороку виступає опонентом під час захисту дисертацій у різних містах України. Вона й сама є науковим керівником — під її керівництвом молоді науковці захистили вже 18 кандидатських дисертацій. Професор Марина Гриньова — автор понад 370 наукових праць, серед яких:

• Методические рекомендации для выполнения 1. самостоятельных заданий по школьной гигиене во время прохождения педагогической практики в школе / М. В. Гринёва, З. Ф. Палажченко, Н. М. Имшенецка. — Полтава, 1988. — 11 с.
• Управління персоналом: навч.-метод. посіб. / М. Гриньова, І. Шупта ; Полт. держ. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. — Полтава: ІОЦ ПДПУ, 2008. — 47 с.

• 1997 — Почесна грамота Міністерства освіти України
• 1999 — Знак «Відмінник народної освіти»
• 2000 — Почесна грамота з нагрудним знаком Кабінету Міністрів України
• 2001 — Занесена в книгу «Жінки України»
• 2004 — Заслужений працівник освіти України
• 2005 — Занесена в книгу «Славетні жінки України»
• 2006 — Грамота Української асоціації імені Василя Сухомлинського
• 2008 — Почесна грамота з врученням нагрудного знака Полтавської обласної ради
• 2009 — Грамота керуючого Полтавською Єпархією Української Православної Церкви — високопреосвященнішого Филипа, Архієпископа Полтавського і Миргородського
• 2009 — Почесна грамота з врученням нагрудного знака виконавчого комітету Полтавської міської ради
• 2010 — Грамота Національної академії педагогічних наук України
• 2010 — Грамота Верховної Ради України за вагомі здобутки перед українським народом
• 2020 — Орден княгині Ольги III ступеня[4].