Гриньов Борис Вікторович

Народився 01 квітня 1956 р. у м. Харкові.

1978 — закінчив Харківський державний університет за спеціальністю — фізика твердого тіла.

1985 — захистив дисертацію на ступінь кандидата фізико-математичних наук у Донецькому державному університеті.

1994 — захистив дисертацію на ступінь доктора технічних наук в Інституті монокристалів НАН України.

1997 — обраний членом-кореспондентом НАН України.

1998 — присуджено вчене звання «професор».

2006 — обраний дійсним членом Національної академії наук України.

2010 — обраний членом Президії НАН України.

1978—1987 — робота і навчання в аспірантурі Харківського державного університету, робота в Західно-Сибірській дослідно-методичній експедиції Міннафтопрому СРСР.

1987—1996 — робота в Інституті монокристалів на посадах старшого наукового співробітника, завідувача відділу, ученого секретаря, заступника директора інституту з наукової роботи, директора науково-дослідного відділення лужногалоїдних кристалів.

1996—2002 — директор Інституту монокристалів — генеральний директор науково-технологічного концерну «Інститут монокристалів» НАН України.

1997—1999 — заступник Міністра України у справах науки і технологій, перший заступник голови Державного комітету з питань науки та інтелектуальної власності.

1998—2000  — Член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

З грудня 2002 — директор Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України.

З квітня 2010  — науковий керівник Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України.

З квітня по липень 2010 — голова Державного комітету України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку (Держкомнауки)[1].

З 2010 по 2015  — член комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки.

З липня 2010 — перший заступник Голови Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації (Держкомінформнауки)[2].

З січня 2011 — перший заступник Голови Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації України (Держінформнауки)[3].

З вересня 2014 — директор Державного фонду фундаментальних досліджень України.

З 1997—2003, з 2010 — повноважний представник Уряду України в ОІЯД (м. Дубна, Росія)[4].

З березня 2017 — представник України в ЦЕРН (м. Женева, Швейцарія)

Активно займається науково-педагогічною діяльністю.

З 2007 — завідувач кафедри фізики кристалів в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Видано 7 навчальних посібників, підручники для вищої школи: Вища алгебра (2003) ISBN 978-966-8319-91-4; Векторна алгебра (2003) ISBN 978-966-8319-90-7; Аналітична геометрія(2003) ISBN 978-966-8319-92-1 .

Ініціатор заснування нового наукового часопису «Функціональні матеріали» (англ. Journal "Functional Materials" print:ISSN 1027-5495; online:ISSN 2218-2993)[7]

Серед наукових праць Б. В. Гриньова — 14 монографій, понад 900 публікацій в наукових виданнях, 178 винаходів і патентів, низку з яких запатентовано за кордоном.

Під його науковим керівництвом виконано 8 кандидатських і 9 докторських дисертацій.

• Член Європейської асоціації ядерної медицини (англ. European Association of Nuclear Medicine) з 1997 р.
• Член Інституту інженерів електроніки та електротехніки США з 2000 р.
• Член Вченої ради Об'єднаного інституту ядерних досліджень
• Член міжвідомчої ради з наукового приладобудування.
• Член координаційної Ради зі співробітництва НАН України з ЦЕРН та ОІЯД.
• Член координаційної НТР[8] ДЦНТП[9] впровадження і застосування ГРІД-технологій −2009-2013рр.
• Член НТР цільової комплексної програми НАН України «Космомікрофізика» на 2010-2012рр.
• Член НР цільової комплексної програми НАН України «Фундаментальні проблеми наноструктурних систем, наноматеріалів, нанотехнологій».
• Член Харківської обласної Громадської гуманітарної ради.
• Головний редактор науково-технічної монографічної серії книг «Функціональні матеріали для науки і техніки. Стан і перспективи розвитку».
• Член редколегій наукових журналів — «Функціональні матеріали», «Питання атомної науки і техніки», «Наука та інновації», «Світогляд».
• Член Європейської середземноморської академії мистецтв та наук (The Euro Mediterranean Academy of Arts and Sciences (EMAAS)) - 2017.

• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1996).
• Заслужений діяч науки і техніки України (1998).
• Нагороджений почесною грамотою Кабінету міністрів України (2002).
• Лауреат премій НАН України ім. Г. В. Курдюмова (2004) та ім. В. І. Трефілова (2010).
• Лауреат премії Об'єднаного інституту ядерних досліджень (2005).
• Нагороджений орденом «За заслуги» — III ступеня (2006), ІІ ступеня (2009), І ступеня (2013)[10]
• Почесний доктор наук Ханьяньського університету кор. 한양대학교 (м. Сеул) — за визначну роль в налагодженні науково-технічного співробітництва між Україною і Кореєю (2008).
• Нагороджений орденом Дружби (Російська Федерація) (2011).
• Лауреат премії Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій (2015).
• Почесний доктор наук Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (2016).
• Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2017).

Одружений, батько двох доньок.

Одним із ключових захоплень Бориса Гриньова є українське мистецтво другої половини XX  - першої третини XXI століть.

Колекція родини Гриньових — це репрезентативний зріз вітчизняного мистецтва від шістдесятників до сьогодні. Метою колекції є максимально ємко та широко представити історію розвитку українського мистецтва крізь зв'язки поколінь, успадкування та видозміну художньої традиції.

«Нашу колекцію ми будуємо як дім, цеглина за цеглиною створюємо цілісний комплекс, що міг би відобразити конкретні напрямки, періоди і художні течії в мистецтві країни. Від шістдесятників крізь дев'яності і до сьогодні ми прагнемо показати, як поступово виникають та змінюють одна одну епохи». Борис Гриньов[11]

Колекція Бориса та Тетяни Гриньових налічує близько тисячі унікальних творів українського мистецтва, є публічною та детально дослідженою, а також входить до 15 відомих колекцій «Сучасного мистецтва України»[12].

«Наша збірка є цілісною та складається із декількох частин. Меншою мірою представлено мистецтво першої половини XX століття. Це, переважно, соціалістичний реалізм. Проте є і конструктивісти в лиці Василя Єрмілова та Бориса Косарєва, є бойчукісти, такі як Охрім Кравченко, Оксана Павленко, Ярослава Музика та інші. Безперечно, це не так масштабно, як, до прикладу, було зібрано у харківській колекції Лучковських або у львівській колекції Вітрука. Але у нас дуже добре наповнений період 1960 — середини 1980-х — неофіційне українське мистецтво та його найяскравіші представники. Часто ними були люди, що постраждали за власні ідеї, роботи яких потрапляли до спецхранилищ або ж були знищені. До таких сміливо можна зарахувати Аду Рибачук та Володимира Мельниченко, Опанаса Заливаху, Аллу Горську, назвавши їх „мучениками часу та офіціозу“. Чудово представлено злам 1980-х — середини 1990-х, коли одна держава замінила іншу. Це період також системно представлено регіональними течіями та об'єднаннями: добре наповнені Львів та Одеса, чудово представлені Харків та Київ».[11]

Художнє зібрання Гриньових опубліковано у двох виданнях, що розкривають широкій аудиторії наповненість колекції та надають доступ для вивчення та дослідження художніх творів. Це каталог виставкового проекту «Passinato», що пройшов у Харківському художньому музеї у 2006 році.[13] В каталог увійшли класичні та реалістичні твори художників кінця XIX, XX та початку XXI століть.

Десять років потому вийшло друком друге видання — «Три художні генерації в колекції Тетяни та Бориса Гриньових», яке представило колекцію українського мистецтва другої половини XX — початку XXI століть крізь творчість офіційних та неофіційних художників радянської України, української «нової хвилі», а також покоління художників 2000-х років. Каталог став результатом виставкового проекту «Три покоління художників в колекції Тетяни та Бориса Гриньових»[14], що відбувся у 2016 році в Центрі сучасного мистецтва ЄрміловЦентр (м. Харків). 

Під редакцією Б. В. Гриньова був складений довідник «Підписи і монограми художників України»[15], який було перевидано 3 рази. Довідник містить коротку біографічну інформацію про сучасних українських художників та зразки їх підписів.

У 2004 році до 150-річного ювілею відомого художника Сергія Васильківського Борисом і Тетяною Гриньовими у співпраці з Харківським художнім музеєм було започатковано акцію «Шляхами Васильківського: погляд через століття». Акція мала на меті через 100 років відтворити пам'ятки пейзажного, церковного і народного мистецтва, створені свого часу майстром української пейзажної школи. Результати пленерів було представлено в музеях України. Пленерні напрацювання художників популяризували ідею пейзажної традиції в українському мистецтві.

Пройшовши шляхами Сергія Васильківського, у 2016 році десятирічна пленерна акція видозмінилася в експериментальний проект на межі ленд-арту та пленеру «ex. пленер: Віддалений доступ». Це погляд молодих художників на ідею осмислення та фіксування місця. Особливістю проекту є використання нехарактерних для пленеру художніх практик, таких, як перформанс, об'єкти, інсталяція, фотографія та відеоарт.

Також з метою популяризації українського мистецтва, Гриньови систематизують та досліджують власну колекцію для глибшого розуміння художніх процесів, а також депонують та експонують твори із колекції в художніх музеях та ключових виставкових проектах України.

Виставкові проекти:

2006 — Passinato. Художні твори із колекції сім'ї Гриньових. Харківський художній музей. Кураторка Ольга Денисенко.

2010 — Віктор Ігуменцев. Живопис, графіка, скульптура. Національний художній музей України. Куратор Данило Нікітін.

2013 — "Поема про землю". Ретроспективна виставка Олександра Судакова. Харківський художній музей. Кураторка Ольга Денисенко.

2015 — "Поза ідеологією". Радянське мистецтво із колекції Тетяни та Бориса Гриньових. Харківський художній музей. Куратори Ольга Балашова, Галина Глеба, Ілля Заболотний.

2016  — "Три художні покоління в колекції Тетяни та Бориса Гриньових". Центр сучасного мистецтва ЄрміловЦентр. Кураторки Ольга Балашова, Галина Глеба.

2017 — Політика тіла. Харківська фотографія із колекції Тетяни та Бориса Гриньових. Полтава, Галерея Jump. Кураторка Галина Глеба.

2018 — ІНТРО. Олександр Судаков. Харків, Галерея імені Генріха Семирадського.

2018 — Політика тіла. Харківська школа фотографії із колекції родини Гриньових. Мукачево, Замок "Паланок". Кураторка Галина Глеба.

2018 — École photographique de Kharkiv. Херсон, Музей сучасного мистецтва. Кураторка Вікторія Бавикіна.

2019 — Харківська школа фотографії з колекції сім’ї Гриньових. Київ, Mironova Foundation. Кураторка Вікторія Бавикіна.

2019 — Станіслав. Виставка фотографій українського художника Стаса Волязловського. Харків, Муніципальна галерея. Кураторка Вікторія Бавикіна.

2019—2020 — Це коло ти залишиш. Виставка Євгена Світличного і Володимира Шапошникова. Київ, Національний художній музей України. Кураторки Лєра Полянськова, Оксана Баршинова.

• архів НБУ ім. В. І. Вернадського
• сайт ІСМ НАН України
• сайт НАН України
• сайт Держінформнауки
• Всеукраїнська програма «Лідери регіонів»

1. Державний фонд фундаментальних досліджень України
2. Інститут сцинтиляційних матеріалів НАН України
3. Державне агентство з питань науки, інновації та інформатизації України
4. Національна Академія Наук України
5. Європе́йська рада з я́дерних дослі́джень(CERN)
6. Об'єднаний інститут ядерних досліджень
7. Україна в ІІІ тисячолітті. Традиції. Інновації. Інвестиції 2008 >> Особистість III тисячоліття. Національні лідери України >> Освіта і наука >> Наука^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
8. Татьяна и Борис Гриневы: «Необходимы и гении, и те, кто становятся такими на их фоне» http://artukraine.com.ua
9.  Борис Гринев о своей коллекции http://antikvar.ua.
10. Сайт колекції Бориса Гриньова.