Гриценко Ганна Валентинівна

Ганна Валентинівна Гриценко — українська громадська діячка лівого спрямування, соціолог, дослідниця українських ультраправих рухів, гендерна дослідниця. Засновниця і головна редакторка онлайн-видання «Товаришка»[1].

Гриценко Ганна Валентинівна
Діяльність соціологиня
Alma mater НУ «Києво-Могилянська академія» (2012)

Діяльність

Закінчила Національний університет «Києво-Могилянська академія» (2004 р. — бакалавріат[2], 2006 р. — магістратуру[3]).

У 2010—2011 роках проводила моніторинг мови ворожнечі у ЗМІ для проекту «Без кордонів» Центру «Соціальна дія»[4].

У 2011—2012 працювала над проектом Ukrainian Protest and Coercion Data для Центру дослідження суспільства[4].

У 2012 році було опубліковане дослідження «Гендер, релігія та націоналізм в Україні», де Ганна виступила співавторкою[4].

У 2015 році працювала разом із співавторами над дослідженням «Невидимий батальйон: участь жінок у військових діях в АТО»[4], для якого написала найбільший за обсягом розділ, присвячений аналізу участі жінок у воєнних діях[5]. Дослідження відбувалося в період літа—осені 2015 року[6], координаторкою проекту виступила керівниця волонтерської організації «Центр підтримки аеророзвідки» Марія Берлінська[5]. Наслідком цієї роботи стала поява громадської ініціативи «Невидимий Батальйон» та документального фільму «Невидимий Батальйон»[7].

7 лютого 2019 року представники праворадикальних угруповань намагались зірвати лекцію Ганни Гриценко, котра проходила в Києві, у просторі культурного фонду «Ізоляція»[8]. За повідомленням «Ізоляції», лекція була присвячена причинам зростання популярності праворадикальних рухів серед української молоді. Під час події близько 20 молодиків, серед котрих Олексій Свинаренко «Сталкер» із організацій «Національний спротив» та С14, прийшли до зали, і, не зважаючи на присутність поліції, розмалювали стільці свастиками, декілька разів вимикали світло на електрощитку й впродовж всієї події перекрикували лекторку. Внаслідок цих дій більшість учасників покинула захід. Вони також звернулись до поліції з вимогою притягнути Ганну Гриценко за статтею 161 ККУ «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії». Крім того, один з учасників помітив в коридорі членів партії «Свобода» Руслана Андрійка та Юрія Ноєвого[9].

Вплив

Ганну Гриценко характеризували як «дослідницю правих рухів» такі видання як Радіо «Свобода»[10][11], Центр інформації про права людини[12], «Громадський Простір»[13], проекти «Мистецький арсенал»[14][15], Docudays UA[16], izolyatsia[17].

Праці

Див. також

Примітки
  1. Презентація онлайн-видання «Товаришка» – Як писати про фемінізм в Україні?. Ваша афіша. Процитовано 23 квітня 2020.
  2. Alumni НаУКМА - 2004. alumni.ukma.edu.ua. Процитовано 15 серпня 2021.
  3. Alumni НаУКМА - 2006. alumni.ukma.edu.ua. Процитовано 15 серпня 2021.
  4. Гриценко Анна // povaha.org.ua
  5. Тамара Марценюк, Анна Квіт, Ганна Гриценко. «Невидимий батальйон»: участь жінок у військових діях в АТО (соціологічне дослідження), Юлія Ємець-Доброносова | КРИТИКА. krytyka.com (укр.). Процитовано 8 серпня 2019.
  6. Невидимий батальйон: опубліковано календар з дівчатами-учасницями війни на Донбасі. Обозреватель. 27 січня 2016. Процитовано 18 квітня 2020.
  7. Іванців, Анастасія (18 вересня 2017). Невидимий батальйон: 5 історій жінок-військових. Українська правда. Процитовано 18 квітня 2020.
  8. Праворадикали зірвали лекцію в Києві через “порушення рівноправності громадян”. www.ukrinform.ua. 8 лютого 2019. Процитовано 18 квітня 2020.
  9. Зрив лекції про праворадикальні рухи. IZOLYATSIA (ua). Процитовано 8 серпня 2019.
  10. «С14». Націоналісти-радикали чи неонацисти?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 5 червня 2019.
  11. Українські ультраправі: гравці чи інструмент?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 5 червня 2019.
  12. Твоя смерть — наша турбота: Як на Docudays UA обговорювали, чи можуть ультраправі прийти до влади. Human Rights (ua). Процитовано 5 червня 2019.
  13. Суспільство вже готове сприймати жінок як героїнь, як суб’єктів, – соціологиня Ганна Гриценко | Громадський простір. www.prostir.ua (укр.). Процитовано 29 червня 2018.
  14. IX «Книжковий Арсенал». «ІСТОРИЧНА» ПРОГРАМА. Історична правда. Процитовано 8 серпня 2019.
  15. Публічна дискусія «Роль жінок в безпеці і обороні країни». Арсенал (укр.). Процитовано 8 серпня 2019.
  16. Права людини: проблема поширення ультраправих рухів в Україні. docudays.ua (англ.). Процитовано 5 червня 2019.
  17. Свідки Апокаліпсису: дискусія про ультраправе насилля щодо художніх та освітніх проектів. IZOLYATSIA (ua). Процитовано 5 червня 2019.

Джерела

Посилання

Інтерв'ю
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.