Активізм

Судова активність передбачає зусилля державних службовців. Артур М. Шлезінґер — американський історик, громадський інтелектуал і соціальний критик — ввів термін «судова активність» у статті «Верховний суд: 1947» журналу Fortune від січня 1946 року.[8] Активісти також можуть бути інформаторами, та відстежувати дії органів державної влади та місцевого самоврядування, та звертати увагу громадськості, якщо вони діють непрозоро та неправомірно. Активізм включає зацікавленість громадянського населення до суспільно-політичного життя держави та активної участі у ньому.[9]

Див. також: Енвайронменталізм

Екоактивізм буває наступних видів:

• захист природи або навколишнього середовища, зумовлений утилітарною природоохоронною етикою;
• захист навколишнього середовища людини (шляхом запобігання забрудненню або охорони культурної спадщини);
• збереження природних ресурсів;
• захист функції важливих елементів земної системи або процесів, таких як клімат

Див. також: Інтернет-активізм, хактивізм.

Сила активізму в Інтернеті потрапила під нагляд світової спільноти під час протестів «Арабської весни», що розпочалися наприкінці 2010 р. Люди, що живуть на Близькому Сході та в країнах Північної Африки, які переживали революції, використовували соціальні мережі для передачі інформації про протести, включаючи відеозаписи, записані на смартфони.[10] Це був один із перших випадків, коли громадянські активісти застосовували технології соціальних мереж для обходу підконтрольних державі засобів масової інформації та безпосереднього спілкування з рештою світу. Пізніше ці типи практик активності в Інтернеті були підхоплені та використані іншими активістами в наступних масових мобілізаціях, наприклад, Рух 15-М в Іспанії у 2011 р., Протести в Туреччині у 2013 тощо.

Інтернет-активізмом може також називатись активізм, який зосереджений на захист або зміну самого Інтернету, також відомого як цифрові права. Рух за цифрові права складається з активістів та організацій, таких як Electronic Frontier Foundation, які працюють на захист прав людей щодо нових технологій, зокрема щодо Інтернету та інших інформаційно-комунікаційних технологій.

Активізм у літературі включає вираження задуманих або пропагованих реформ, здійснених чи не досягнених, через опубліковані, письмові чи усно рекламовані або передані форми.

Економічний активізм передбачає використання економічної сили уряду, споживачів та бізнесу для зміни соціальної та економічної політики.[11] Як консервативні, так і ліберальні групи використовують економічну активність як форму тиску для впливу на компанії та організації з метою протидії або підтримки певних політичних, релігійних чи соціальних цінностей та поведінки.[12] Як правило, це робиться або за допомогою преференційного патронату для посилення «хорошої» поведінки та підтримки компаній, які хотіли б досягти успіху, або за допомогою бойкоту або позбавлення прав, щоб покарати «погану» поведінку.

Активізм бренду — це тип активізму, при якому бізнес відіграє провідну роль у процесах соціальних змін. Застосовуючи активність бренду, підприємства виявляють турботу про громади, яким вони служать, та їхні економічні, соціальні та екологічні проблеми, що дозволяє компаніям будувати стійкі та довгострокові відносини із клієнтами та перспективами. Котлер і Саркар визначили це явище як спробу фірм розв'язати глобальні проблеми, про які піклуються їх майбутні клієнти та співробітники.[13]

Споживацький активізм складається з активності, що здійснюється від імені споживачів з метою захисту споживачів або самими споживачами. Наприклад, активісти вільного руху товарів наприкінці 1700-х років протестували проти рабства, бойкотуючи товари, вироблені рабською працею. Сьогодні вегетаріанство, веганство та вільнолюбство — це всі види споживчої активності, які бойкотують певні типи продуктів. Інші приклади споживчої активності включають простий спосіб життя, мінімалістичний спосіб життя, спрямований на зменшення матеріалізму та помітного споживання, та опору оподаткуванню, форму прямої дії та громадянську непокору в опозиції до уряду, який вводить податок, до державної політики або як опозиція до оподаткування саме по собі.

Акціонерний активізм передбачає використання акціонерами акцій корпорації для тиску на її керівництво. Цілі акціонерів-активістів варіюються від фінансових (збільшення вартості акціонерів через зміну корпоративної політики, структури фінансування, скорочення витрат тощо) до нефінансових (дезінвестування з певних країн, прийняття екологічної політики тощо).[14]

Дизайн-активізм розміщує дизайн в центрі просування соціальних змін, підвищення обізнаності щодо соціальних/політичних питань або поставлення під сумнів проблем, пов'язаних із масовим виробництвом та споживацтвом. Дизайн-активізм не обмежується одним типом дизайну.[15]

Мистецький активізм чи артивізм використовує середовище візуального мистецтва як метод соціальних чи політичних коментарів.

Модний активізм придумала Селін Семан.[16] Модний активізм — це тип активізму, який запалює обізнаність, надаючи споживачам інструменти для підтримки змін, особливо в індустрії моди.[17][18] Він використовувався як загальний термін для багатьох соціальних та політичних рухів, що мали місце у цій галузі.

Хоча вчені традиційно менш схильні до політичної активності, оскільки вчені все ще усвідомлюють необхідність кращого інформування про переваги науки,[19] сприйняття посиленої політизованої[20] дискредитації науки спонукало деяких вчених та прихильників науки прийняти активістський підхід, такий, як продемонстрований у Марші за науку. Деякі бачать активізм як спосіб вийти з лабораторії та активізувати зусилля у спілкуванні.[21] Підходи до наукового активізму варіюються від більш агресивних протестів до припущень, що такий активізм повинен також включати більш психологічний, маркетингово орієнтований компонент, який враховує такі фактори, як індивідуальне почуття власної особистості, відраза до вирішення проблем та соціальне сприйняття.[22]