Громадська думка

У структурі громадської думки вирізняють три компоненти:

— раціональний (утворюють знання про об'єкт);

— емоційний (утворюють емоційне сприймання об'єкта та емоційні переживання, які виявляються у певних почуттях);

— вольовий (утворюють волю особистості, яка входять суб'єкт громадської думки).

Носіями громадської думки є члени суспільства. Часто суспільна думка може бути суперечливою.

Загалом громадській думці властиві такі функції:

• Інформаційна, сутністю якої є надання інформації про суб'єкнивний світ людини, її ставлення до подій і явищ дійсності.
• Нормативна або регулятивна, що формує соціальні, політичні, культурні, моральні правила і норми в суспільстві, цінності та їх установки.
• Оціночна, що виявляється у формуванні ціннісного судження з якогось питання.
• Експресивна, що реалізовується у впливі на державні інститути влади та органи управління.
• Консультативна, що передбачає участь у підготовці і прийнятті певних рішень управлінськими органами, надання необхідних порад, консультацій з тієї чи іншої проблеми.
• Директивна, що полягає у винесенні рішень із суспільно важливих проблем і знаходить вияв під час виборів, референдумів, а також у різних формах самоврядування.
• Прогностична, що уможливлює прогнозування суспільних змін, виявлення та усунення деструктивних факторів у суспільному житті.
• Виховна, що забезпечує вплив на поведінку людини.
• Критична, що вказує на наявні в суспільстві недоліки шляхом проведення мітингів, демонстрацій, страйків, виступів.

Необхідними умовами реалізації функцій громадської думки є демократичність політичного та економічного суспільного устрою; забезпечення вільного висловлювання своєї думки; наявність вільного і безперешкодного доступу громадськості до необхідної інформації як засобу формування компетентної думки;взаємодія громадської думки, владних структур, засобів масової інформації, політики та ідеології.