Гронський Едуард Едуардович
Гронський Едуард Едуардович (15 січня 1929, м. Жмеринка, нині Україна — 20 серпня 2011, м. Тернопіль, Україна[1]) — український архітектор.
| Едуард Гронський | |
|---|---|
| Едуард Едуардович Гронський | |
| Народився |
15 січня 1929 Жмеринка, Вінницька округа, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
20 серпня 2011 (82 роки) Тернопіль, Україна |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | архітектор |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Знання мов | українська |
Життєпис
Едуард Гронський народився 15 січня 1929 року у місті Жмеринці, нині Вінницької области України.
Закінчив Львівський політехнічний інститут (1954, нині національний університет «Львівська політехніка»). Працював за спеціальністю у Тернополі в організації «Облпроект» (1954—1956), головним архітектором міста (1956—1973), в «Діпроцивільпромбуді» (1973—1983), Всесоюзному проектно-конструкторському технічному інституті «Світло» (1983—1989). Виконав проєкти відбудови й реконструкції замку в смт Вишнівець Збаразького району, готелю «Україна», будівництва ансамблю торгово-кооперативного технікуму, приміщення «Діпроцивільпромбуду», виробничого комплексу інституту ВПКТІ «Світло», майдану Волі, монумента Слави в однойменному парку, житлових будинків, фонтану «Каскад»[2][1] у Тернополі.
Помер 20 серпня 2011 року у Тернополі.
Примітки
- Помер легендарний тернопільський архітектор Едуард Гронський // За Збручем. — 2011. — 25 серпня.
- Фонтан «Сльози Гронського» відкрили в Тернополі // Gazeta.ua. — 2008. — 24 жовтня.
Джерела
- Дем'янова, І. Гронський Едуард Едуардович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 452. — ISBN 966-528-197-6.
- Архітектура повоєнного Тернополя (1945–1965 р.): розмова з архітекторами м. Тернополя: Бачинський Л. П., Водоп’ян А. І., Кичко М. В. та ін. // ТВП «Тернопільархпроект». — 2017. — 13–14 березня.