Грудінін Павло Миколайович

Павло Миколайович Грудінін (рос. Павел Николаевич Грудинин; нар. 20 жовтня 1960 року, Москва, СРСР) — російський політик, юрист. Директор ЗАТ «Радгосп імені Леніна» з 1995 року.[1]

Павло Грудінін
Павел Грудинин
рос. Павел Николаевич Грудинин
Павло Грудінін
Павел Грудинин
Голова Ради депутатів Міське поселення Видне
9 жовтня 2017 — 14 лютого 2019
Президент Володимир Путін
Попередник Петро Іванов
Наступник Ігор Коршаков
Нині на посаді
Депутат Московської обласної думи
12 грудня 1993 — 15 жовтня 2011
Народився 20 жовтня 1960(1960-10-20) (61 рік)
Москва
Виборчий округ Міське поселення Видне
Відомий як інженер, правник, політик, бізнесмен
Громадянство  Росія
Національність росіянин
Освіта Московський державний агроінженерний університет імені В. П. Горячкінаd (1982) і Російська академія державної служби (2001)
Політична партія Єдність (1999—2001)
Єдина Росія (2007—2010)
Безпартійний (до 1999; 2001—2007; з 2010 по н.в)
Батько Микола Грудінін
Мати Серафима Пищик
У шлюбі з Ірина Грудініна (1960)
Діти Артем (1982), Антон (1988), дві дочки
Професія інженер, юрист, політик
Релігія православ'я
Нагороди
grudininkprf.ru

Медіафайли у Вікісховищі

Голова ради депутатів Міське поселення Видне (з 9 жовтня 2017 по 14 лютого 2019 року). Заслужений працівник сільського господарства РФ. Кандидат на пост президента Росії від КПРФ на виборах 2018 року[2][3], посів 2-е місце з результатом 11,77 % голосів[4]. Офіцер запасу.

Життєпис

Народився 20 жовтня 1960 року в Москві. Через рік сім'я переїхала в Ленінський район. Мати — Пищик Серафима Зіновіївна[5]. Дід по матері за національністю — єврей.

Після закінчення 1977 року школи вступив до Московського інституту інженерів сільськогосподарського виробництва (МІІСВ) обравши професію сільськогосподарського інженера. Після закінчення навчання 1982 року працював інженером-механіком в радгоспі ім. Леніна.

  • 1982–1989 — керівник механічної майстерні радгоспу.
  • 1990 — заступник директора радгоспу з комерційних питань,
  • 1995 — директор ЗАТ «Радгосп імені Леніна».
  • 2001 — отримав другу освіту — закінчив Російську Академію Державної служби при президенті РФ за фахом «юриспруденція».

Політична кар'єра

На виборах 14 грудня 1997 року до Московської обласної думи II скликання обраний за одномандатним виборчим округом № 2 (Видне, Ленінський район, Московська область). Обіймав посаду заступника голови комітету з бюджету, фінансової та податкової політики. У 2000 році був довіреною особою Путіна на президентських виборах[6].

У 2001 році — кандидат у депутати в Московську обласну думу III скликання. Вибори 16 грудня 2001 року в окрузі не відбулися. Був зареєстрований єдиний кандидат, тому вибори було перенесено на більш пізній термін. На повторних виборах, що відбулися 8 вересня 2002 року обраний в одномандатному виборчому окрузі № 2.

2007–2011 — депутат Московської обласної думи IV скликання, пройшовши за списком партії «Єдина Росія». Обіймав посаду заступника голови комітету з економічної та інноваційної політики.

2010 — балотувався на посаду голови Ленінського району Московської області. Виборчком відмовив йому в реєстрації через порушення у підписних листах кандидата.

До 2010 року був членом партії «Єдина Росія».

2011 — кандидат на виборах у Московську обласну думу V скликання від КПРФ: за списком партії, очолюючи регіональну групу № 9 та по Ленінському одномандатному округу № 9. Однак, У листопаді 2011 року Московський обласний суд скасував реєстрацію на підставі його інтерв'ю журналу «Російський репортер» від 3 листопада 2011 року, угледівши в ньому ознаки екстремізму[6]

У грудні 2012 року Савелівський районний суд Москви визнав спотворення сенсу фрагментів інтерв'ю і слів інтерв'юйованого, однак зберіг тимчасову заборону Павла Грудініна на участь в якості кандидата на виборних посадах, у зв'язку з чим йому було відмовлено в реєстрації у 2013 році на виборах у Раду депутатів Ленінського муніципального району VI скликання по одномандатному округу № 14[7].

18 вересня 2016 року Грудінін балотувався в Державну думу РФ VII скликання від КПРФ — за партійним списком (дев'ятий номер в регіональній групі № 27, Московська область) і в Люберецькому одномандатному округу № 121 (Московська область), проте не пройшов за підсумками розподілу депутатських мандатів. В одномандатному окрузі посів друге місце (13,14 %).

Грудінін займає ряд громадських посад — є членом експертної ради при уряді РФ і заступником голови Комітету з питань розвитку агропромислового комплексу Торгово-промислової палати РФ.

У 2017—2019 роках — голова Ради депутатів міського поселення Видне.

14 лютого 2019 року Грудініна зняли з посту Голови ради депутатів Видного.[8]

26 лютого 2019 року депутати міської поселення Чільне проголосували за те, щоб позбавити Грудініна депутатського мандата. Підставою стало подання Відновської міської прокуратури через ймовірне порушення в податковій декларації, де Грудінін не вказав наявність у нього офшору[9].

14 березня 2019 року, Президія ЦК КПРФ прийняла рішення передати Павлу Грудініну мандат померлого 1 березня Жореса Алфьорова в Державній Думі.[10]

21 березня 2019 року Центрвиборчком РФ відмовив Павлу Грудініну в передачі мандата депутата Держдуми.

Вибори президента РФ (2018)
Передвиборний плакат на підтримку Грудініна в Орлі, 11 лютого 2018 року
Павло Грудінін на зустрічі з Володимиром Путіним на наступний день після виборів, Кремль, 19 березня 2018 року

У листопаді 2017 року з ініціативи керівника «Лівого фронту» Сергія Удальцова, на сайті організації відбулися інтернет-праймеріз, з метою висунення єдиного кандидата від лівих сил. Грудінін у двох турах голосування здобув перемогу.

У грудні того ж року, за підсумками таємного голосування, обраний кандидатом на пост Президента Росії від КПРФ[11], лідер комуністів Геннадій Зюганов особисто запропонував кандидатуру Грудініна, яка була одноголосно підтримана ЦК КПРФ.

За підсумками Президентських виборів 2018 року зайняв 2 місце, набравши 11,77 %[12]

Персона Павла Грудініна під час виборів піддавалася критиці і поширенню недостовірних відомостей.

Нагороди
  • «Заслужений працівник сільського господарства Російської Федерації» (2001)
  • «Менеджер року-2005» в номінації «сільське господарство»[13] (2005).
  • Є лауреатом громадської відзнаки у сфері виробництва продовольства «За достаток і процвітання Росії» (2006)
  • Нагороджений нагрудним знаком АССАГРОС «За внесок у розвиток АПК» (2013).

Визнання
  • ЗАТ «Радгосп імені Леніна» серед 300 найкращих сільгосппідприємств РосіРФ, а Грудінін з 2002 року входить до рейтингу «ТОП-1000 російських менеджерів»[14].
  • Переможець конкурсу «Менеджер року-2005» в номінації «сільське господарство» (2005)[15].
  • Лауреат національної премії «Кращий керівник року 2010» (2010).

Сім'я
  • Одружений, виховує двох дорослих синів.

Посилання

Примітки
  1. Руководство - Совхоз имени Ленина. sovhozlenina.ru (ru-RU). Процитовано 24 грудня 2017.
  2. Кандидат в президенты Павел Грудинин: биография, совхоз, личная жизнь — Выборы президента России 2018. president-rf.ru (рос.). Процитовано 24 грудня 2017.
  3. Павел Грудинин выдвинут кандидатом от КПРФ на выборы президента РФ (рос.). 23 грудня 2017. Процитовано 24 грудня 2017.
  4. Вибори Президента Російської Федерації. Дата голосування — 18 березня 2018 року. Зведена таблиця результатів виборів. Процитовано 19 березня 2018.
  5. Інтерв'ю з Павлом Грудининым, 23.12.2017
  6. Биография директора совхоза им. Ленина Павла Грудинина, ТАСС
  7. Биография директора совхоза им. Ленина Павла Грудинина
  8. Експерт пояснив, за що комуністи скинули Грудініна з поста. Процитовано 17 лютого 2019.
  9. Павла Грудініна позбавили депутатського мандата (рос.). Російська газета. Процитовано 26 лютого 2019.[недоступне посилання з липня 2019]
  10. Грудінін отримає депутатський мандат Жореса Алфьорова. РИА Новости. 20190314T1517+0300Z. Процитовано 14 березня 2019.
  11. Прес-конференція КПРФ
  12. Відомості про результати виборів президента Росії 2018 року. www.vybory.izbirkom.ru. Процитовано 19 березня 2018.
  13. «Менеджер року-2005»
  14. Павло Грудінін. Директор підмосковного ЗАТ «Радгосп імені Леніна»
  15. Біографія директора Радгоспу ім. Леніна Павла Грудінін
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.