Син

• Українське «син» (дав.-рус. сынъ) походить від прасл. *synъ, яке, в свою чергу, є похідним від пра-і.є. *suHnús. Первісне значення праіндоєвропейського слова відновлюють як «народжений» (пор. дав.-інд. sū́tē (sāuti), sūуаtē (sūyati), savati — «народжує», «приводить на світ», sū́tiṣ — «народження», sū́tuṣ — «вагітність», авест. hunāmi — «народжую», ірл. suth — «народження», «плід»)[1]. Зі слов'янським «син» («сын», «syn») споріднені лит. sūnùs, дав.-прусськ. souns, готськ. sunus, дав.-в.-нім. sunu, нім. Sohn, англ. son, дав.-гр. υἱύς, тохар. А sе, тохар. В sоуä, дав.-інд. sūnúṣ.

У давньоруській мові слово сынъ відмінювалося за типом іменників з основою на -ŭ (сынове, сынови, сыновѣхъ), надалі змінило тип відмінювання за зразком іменника братъ.

У багатьох доіндустріальних суспільствах і в деяких сучасних країнах з аграрною економікою сини, а не дочки, мали і досі мають велике значення, тому що чоловіки мають там вищий соціальний статус, чоловіки були фізично сильнішими і могли виконувати завдання сільського господарства ефективніше.

У Китаї, з метою усунення швидкого зростання населення, діє «Політика однієї дитини». Офіційні звіти народження показали зростання народжуваності чоловіків. Це було обумовлено низкою факторів, у тому числі незаконною практикою вибіркових за статтю абортів і широко поширеною практикою приховування звітності народження дівчинок.

У деяких країнах прийнята практика первородства — сини успадковують перед дочками.

• У виконанні Алли Кудлай «Для матері син — найрідніша людина».

• Дочка

• Син в родині // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1731-1732. — 1000 екз.
• Термінологія родинних зв'язків.
• Ступені спорідненості і ступеня властивості^{[недоступне посилання з травня 2019]}