Грузенберг Сергій Миколайович

Народився у місті Тбілісі[1] у єврейській родині[2]. Навчався у класичній гімназії, котру закінчив 1906 року. Того ж року відбув у Німеччину, де влаштувався на навчання у Мюнхенський політехнічний інститут (архітектурний факультет)[2].

По закінченні навчання у Мюнхені перебрався у Санкт-Петербург, де працював з архітекторами С. Г. Гінгером (1870–1937) та І. О. Фоміним (1872–1936). З 1912 року — працівник російської Комісії з питань збереження пам'яток мистецтва і старовини[2]. Брав участь у Єврейському товаристві заохочення художників.

У червні 1919 року Сергій Грузенберг перебрався у місто Дніпропетровськ, де обійняв посаду професора кафедри архітектури у Єврейському політехнічному інституті[3]. У Дніпропетровську працював до 1921 року.

1922 року переїхав до Москви[2].

Грузенберг постійно малював, аби не втрачати професійну форму. До того ж його архітектурна практика припала на роки скорочення будівництва через політичні перевороти і події громадянської війни. Сергій Грузенберг брав участь у архітектурних конкурсах, куди подавав архітектурні фантазії, а також активно працював художником-ілюстратором. Його віртуозні малюнки друкували радянські журнали «Крокодил», «Сатирикон» та ін.

Ним були створені ілюстрації до низки літературних творів, зокрема:

• «Декамерон» Джованні Бокаччо.
• Вірші Олександра Пушкіна ліцейської доби.
• «Тисяча і одна ніч».
• Вірші французького поета Поля Верлена.
• «Адміралтейський шпиль» Б. Садовского тощо.

• Проєкт реставрації Петровської кунсткамери, Санкт-Петербург
• Проєкт реставрації «Галерея російських імператорів», Санкт-Петербург
• Проєкт монумента Петру І (перша і друга премії на Всеросійському конкурсі), Санкт-Петербург
• «Мавзолей-колумбарій жертвам контрреволюції у м. Катеринослав» (конкурсний проєкт 1920 р.)
• Павільйон Центрального управління лісової промисловості для Всеросійської сільськогосподарської та кустарно-промислової виставки у Москві, 1923 р.
• Проєкт заводу «Фрезер», Москва
• Проєкт споруди Інституту Маркса і Енгельса, Москва 
• Проєкт першого крематорію, Москва
• Проєкт кварталу житлових будинків, місто Іваново тощо.

С. Грузенберг. Екслібрис Михайла Миколаєва, 1920 р.

С. Грузенберг. Екслібрис архітектора К. Коренева, 1913 р.

Майстер малюнка, Грузенберг з 1908 року звернувся до створення екслібрисів, коли створив свою першу графічну мініатюру[1].

На сюжетну складову створення екслібрисів суттєво вплинули як його класична гімназія і знайомство з античнстю, так і перебування у Мюнхені, що був тоді відомим мистецьким центром Німеччини й усієї Західної Європи. Мав свій вплив і архітектурний фах Грузенберга, котрий часто обігрував архітектурні споруди різних стилів у екслібрисах власної роботи, а також звертався до створення екслібрисів для самих архітекторів. Серед перших — екслібрис для німецького архітектора Отто Рігера з Мюнхена (1909 р.) Зосереджено працює і якийсь майстер над архітектурною моделлю барокового собору на екслібрисі для фахового архітектора Костянтина Коренева з міста Шадринськ (1913 р.)

Окрім обігрування архітектурної споруди чи архітектурної моделі митець розміщав у екслібриси підвіски і ланцюжки як ювелір (він і сам робив ескізи до ювелірних прикрас). Сильною стороною обдарування Грузенберга були значна фахова обізнаність у перспективі і віртуозне використання ракурсів. Книги і персонажі Грузенберга у екслібрисах наче перебували у казковому світі без земного тяжіння. Світи його екслібрисів населяли і казкові чи міфічні персонажі — блазні, фавни, амурчики або розсіяні диваки, неохайні, але безпечні(екслібрис С. Марголіна, 1921 р.) Книги і персонажі легко літали і зависали у повітрі, персонажі мали веселу вдачу, жартували і так насолоджувались життям і його дарами, що важко було повірити у криваві події першої революції 1905–1907 рр., поразку у Російсько-японській війні, суспільну кризу напередодні війни 1914–1918 рр., роки громадянської війни у поруйнованій Росії. Саме на цей період припало дванадцять створених Грузенбергом екслібрисів.

Декілька екслібрисів роботи Грузенберга повертали свідомість глядача до найдавніших цивілізацій і мають зовсім інші настрої. Тоді мініатюри Грузенберга не приховували виснажливої праці вікінгів чи античних натовпів, а самі екслібриси ставали картинами старовинних будівельних майданів (екслібрис Отто Рігера з Мюнхена, 1909 р., екслібрис самого Грузенберга, 1919 р.)

• 
  С.М. Грузенберг. Екслібрис архітектора С.Г. Гінгера 1910 р.
• 
  С. Грузенберг, Екслібрис В.Клячко з античною темою, 1913 р.
• 
  С. М Грузенберг (1888-1934). Товариство охорони здоров'я євреїв, 1910-і рр, варіант 2.
• 
  С. Грузенберг, Екслібрис Олександра Балагіна, 1910 р.

• С. Грузенберг. «Альбом кладбищ»
• С. Грузенберг. «Альбом домовых церквей»
• Грузенберг, Сергей. — Книжные знаки. — М.: Художественная печать, 1924. — 21 с.

• Графіка
• Екслібрис
• Видавнича марка
• Світ мистецтва (товариство)
• Паперова архітектура
• Люди, пов'язані з Дніпром

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Грузенберг Сергій Миколайович

• ^{[недоступне посилання з липня 2019]} довідкова біографія
• Минаев Е. Н. Экслибрисы художников Росийской Федерации. — М.: «Сов. Россия», 1971