Група Карме

«Група Карме» (англ. Carme group) — група нерегулярних супутників Юпітера, які мають близькі орбіти. Названо на честь найбільшого супутника цього класу — Карме.

Супутники групи обертаються між 22,9 до 24,1 гм від Юпітера; нахил орбіти між приблизно 164,9 до 165,5 градусів, ексцентриситет між 0,23 до 0,27.[1]

Діаграма ілюструє найвеликих нерегулярних супутників Юпітера, Група Карме до низько-середина. Горизонтальна вісь діаграми ілюструє приблизну віддаль від Юпітера, вертикальна вісь діаграми — орбітальний нахил, круг розміру супутників, жовта лінія ексцентриситет орбіти.

Склад Групи

Послідовність супутників у групі:

Формування супутника

Науковці припускають, що сила тяжіння Юпітера, захопила астероїд — і він став супутником Юпітера. Астероїд був 46 км діаметром (що дорівнює діаметру Карме), ставши супутником Карме. Сама група Карме сформувалася унаслідок серії колізій (сутичок) Карме з іншими тілами, внаслідок чого частини Карме утворили окремі супутники.

На таку думку також наштовхує той факт, що параметри орбіт супутників групи Карме мають не великі дисперсії: для великої півосі дисперсія становить менше 700000 км, а для нахилу орбіти дисперсія менше 0.7.[примітка 1]. Такі несуттєві інтервали підтверджують, що супутники цієї групи колись були одним тілом.

Інший аргумент на підтримку того, що група походить від одного тіла кольори супутників: всі супутники світло червоні[примітка 2], з індексами кольору B-V= 0.76 and V-R= 0.47[2] та інфрачервоним спектром схожим на спектр астероїдів D-типу[3]. Ці дані узгоджуються з предком який був супутником класу Хілда або троянцем Юпітера.

Діаграми Група Пасіфе (червоний), Група Карме (зелений), і Група Ананке (синій)

.

Див. також

Примітки
  1. Scott S. Sheppard, David C. Jewitt, Carolyn Porco Jupiter's outer satellites and Trojans, In: Jupiter. The planet, satellites and magnetosphere. Edited by Fran Bagenal, Timothy E. Dowling, William B. McKinnon. Cambridge planetary science, Vol. 1, Cambridge, UK: Cambridge University Press, ISBN 0-521-81808-7, 2004, p. 263 - 280 Повний текст (pdf)(англ.)
  2. Grav, Tommy; Holman, Matthew J.; Gladman, Brett J.; Aksnes, Kaare Photometric survey of the irregular satellites, Icarus, 166,(2003), pp. 33-45. Робоча версія (англ.)
  3. Tommy Grav and Matthew J. Holman Near-Infrared Photometry of the Irregular Satellites of Jupiter and Saturn,The Astrophysical Journal, 605, (2004), pp. L141–L144 Робоча версія (англ.)
  1. Дотично орбітальні параметри нерегулярних супутників сильно змінюються за короткі проміжки часу через пертурбації спричинені Юпітером. Наприклад, було зафіксовано зміни великої осі в 1 Гм за 2 роки, зміна ексцентриситету 0.5 за 12 років і зміна нахилу орбіти у 5° за 24 роки. Середні орбітальні параметри є середніми значеннями обчисленими за допомогою чисельного інтегрування поточних параметрів по довгому інтервалі часу і викристовуються для визначення динамічних класів супутників.
  2. Виняток становить Каліке, який набагато червоніший.

Джерела
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.