Група 6 періодичної системи елементів

Група 6 періодичної системи (також підгрупа хрому) — елементи побічної підгрупи шостої групи періодичної періодичної системи елементів Менделєєва. До підгрупи хрому відноситься Хром (Cr), Молібден (Mo), Вольфрам (W), та у 1974 році синтетично отриманий Сіборгій (Sg).

H																	He
Li	Be											B	C	N	O	F	Ne
Na	Mg											Al	Si	P	S	Cl	Ar
K	Ca	Sc	Ti	V	Cr	Mn	Fe	Co	Ni	Cu	Zn	Ga	Ge	As	Se	Br	Kr
Rb	Sr	Y	Zr	Nb	Mo	Tc	Ru	Rh	Pd	Ag	Cd	In	Sn	Sb	Te	I	Xe
Cs	Ba	*	Hf	Ta	W	Re	Os	Ir	Pt	Au	Hg	Tl	Pb	Bi	Po	At	Rn
Fr	Ra	**	Rf	Db	Sg	Bh	Hs	Mt	Ds	Rg	Cn	Uut	Fl	Uup	Uuh	Uus	Uuo

		*	La	Ce	Pr	Nd	Pm	Sm	Eu	Gd	Tb	Dy	Ho	Er	Tm	Yb	Lu
		**	Ac	Th	Pa	U	Np	Pu	Am	Cm	Bk	Cf	Es	Fm	Md	No	Lr

Група 6 періодичної таблиці (Підгрупа хрому)

Фізичні властивості

Чисті прості речовини елементів підгрупи: хром, молібден і вольфрам — сріблясті метали, які піддаються механічній обробці. Вже невеликі домішки інших елементів у складі цих металів роблять їх крихкими. Хром найтвердіший з усіх металів. Вольфрам має найвищу температуру плавлення.

Хімічні властивості

Хром, молібден і вольфрам мають ступінь окиснення +2, +3, +6. Хром легко утворює сполуки, в яких він тривалентний або шестивалентний. Молібден найлегше проявляє валентність 6. Вольфрам стійкий до кислот. Хром, молібден і вольфрам здатні безпосередньо сполучатися з киснем при сильному нагріванні металів.

Сполуки молібдену і вольфраму з нижчими валентностями менш скійкі, ніж солі двовалентного хрому. Жовтий MoCl₂ та сірий WCl₂ мають дуже низькі редокс-потенціали. Через це як триоксиди, так і відповідні солі шестивалентних молібдену і вольфраму значно гірше відновлюються, ніж сполуки хрому.

Хром, молібден і вольфрам дещо легше ніж з киснем, сполучаються з галогенами. Краще за інші метали взаємодіє хром. Із сіркою метали цієї підгрупи також сполучаються безпосередньо.

Метали підгрупи хрому при високій температурі здатні сполучатись з вуглецем і утворювати карбіди.

Елементи підгрупи хрому

Хром
Молібден
Вольфрам

Джерела

Загальна та неорганічна хімія, А. М. Голуб, Київ, 1968

Література

Ахметов Н. С. Загальна та неорганічна хімія. — М. : Вища школа, 2001. — ISBN 5-06-003363-5.
Лідин Р. А.. Довідник із загальної та неорганічної хімії. — М. : колоси, 2008. — ISBN 978-5-9532-0465-1.
Некрасов Б. В. Основи загальної хімії. — М. : Лань, 2004. — ISBN 5-8114-0501-4.
Спіцин В. І., Мартиненко Л. І. Неорганічна хімія. — М. : МДУ, 1991, 1994.
Турова Н. Я. Неорганічна хімія в таблицях. Навчальний посібник. — М. : ЧеРо, 2002. — ISBN 5-88711-168-2.
Greenwood, Norman N.; Earnshaw, Alan. (1997), Chemistry of the Elements (2nd ed.), Oxford:Butterworth-Heinemann, ISBN 0-08-037941-9
F. Albert Cotton, Carlos A. Murillo, and Manfred Bochmann, (1999), Advanced inorganic chemistry. (6th ed.), New York:Wiley-Interscience, ISBN 0-471-19957-5
Housecroft, C. E. Sharpe, A. G. (2008). Inorganic Chemistry (3rd ed.). Prentice Hall, ISBN 978-0-13-175553-6

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.