Грюнерит

Грюнерит, ґрюнерит( рос. грюнерит; англ. grunerite; нім. Grünerit m) – мінерал, гідроксилалюмосилікат заліза, залізисто-магніїстий амфібол ланцюжкової будови, групи амфіболів.

Грюнерит
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[1][2]
IMA-номер IMA2012 s.p.
Абревіатура Gru
Хімічна формула ☐Fe²⁺₂Fe²⁺₅Si₈O₂₂(OH)₂[1]
Nickel-Strunz 10 9.DE.05[3]
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія[1]
Вид симетрії моноклінно-призматичнаd[4]
Просторова група просторова група C2/md[4]
Спайність {110}[4]
Інші характеристики
Першовидкривач Емануель-Луї Грюнер[4]
Названо на честь Емануель-Луї Грюнер[5]
 Грюнерит у Вікісховищі

Етимологія та історія

Названий на честь французького геолога і металурга швейцарського походження Емануеля-Луї Грюнера.

Основні характеристики

Хімічна формула: 2[(Fe2+)7Si8O22(OH)]. Інша версія хім. формули (Є. Лазаренко): (Fe2+, Mg)7[(OH)]|Si4O11]2. Домішки: СаО, Fe2O3, Na2O, MnO, K2O. Містить (%): FeO – 38,16; MgO – 5,53; SiO2 – 48,96; H2O – 2,5. Сингонія моноклінна. Густина 3,1-3,6. Твердість 5-6. Колір темно-зелений, бурий, безбарвний або тьмяно-зелений. Зустрічається в контактово- та регіональнометаморфізованих багатих залізом кременистих первинно-осадових породах. Асоціює з альмандином, фаялітом та геденберґітом. Знайдений в залізорудних формаціях США (штати Мічиган та Міннесота).

Розрізняють:

  • ґрюнерит марганцевистий (відміна ґрюнериту, яка містить до 9 % MnO).

Див. також

Примітки
  1. Hawthorne F. C., Oberti R., Harlow G. E. et al. Nomenclature of the amphibole supergroup (2012) // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1916. — Vol. 97. — P. 2031–2048. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM.2012.4276
  2. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (July 2021) — 2021.
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. Roth P. Minerals first discovered in Switzerland and minerals named after Swiss individuals — Lindau: 2007. — 239 p. — ISBN 3-9807561-8-1
  5. http://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/grunerite.pdf

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Грюнерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Грюнерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.