Грізлі

Колись грізлі був поширений від Аляски до Техаса і півночі Мексики, на початок XXI століття водиться тільки на Алясці і на заході Канади (Юкон, заході Північно-Західних територій та Альберти, Британська Колумбія). Ізольовані популяції збереглися в Скелястих горах — у північному Айдахо, західній Монтані і північно-західному Вайомінгу, а також у північних Каскадних горах в штаті Вашингтон.

Будовою тіла і зовнішнім виглядом грізлі вельми схожий на звичайного бурого ведмедя, але, в цілому, більший, важчий, незграбніший і сильніший від нього. Однією з характерних ознак грізлі є його величина: у той час як звичайний ведмідь рідко досягає 2,2 м в довжину, величина грізлі зазвичай становить 2,4-2,5 м, і важить він до 450 кг. Володіє могутніми щелепами — сила укусу може досягати 230 кг. Хвіст у нього коротший, ніж у звичайного бурого ведмедя, а кігті могутніші — до 15 см. Його плечі, шия і черево покриті темно-коричневими, на кінцях світлішим волоссям, які надають його хутру сивуватого відтінку; звідси назва — grizzly означає «сірий, сивий».

За способом життя грізлі — типовий бурий ведмідь — наприклад, впадає в зимову сплячку і харчується, в основному, рослинною їжею. Тільки в ранній молодості грізлі може залазити на дерева, зате з легкістю перепливає широкі річки. Уміло ловить рибу. Також грізлі люблять розоряти вулики і їсти мед.

Грізлі є одним з найбільших і найлютіших північноамериканських хижаків. Наукова назва цього підвиду, horribilis, перекладається як «страшний, жахливий». За старих часів грізлі любили описувати як страшну і люту тварину; говорили, що він не боїться людини, — навпаки, йде прямо на неї, на коні вона чи йде пішки, озброєна або беззбройна. Популяція грізлі значно скоротилася в кінці XIX — на початку XX ст., коли їх почали масово відстрілювати фермери, щоб вберегтися від нападів на свійську худобу.

На сьогодні грізлі перебувають під охороною і мешкають в основному в національних парках США: Єллоустонському, Маунт-Маккінлі та парку Глейшер, звідки грізлі розселяють в інші штати США. Місцями грізлі настільки розмножились, що на них дозволили сезонне полювання.

Відомі випадки нападу грізлі на людину, часом з летальними наслідками. Їхніми жертвами стають переважно туристи, які підгодовують ведмедів. Грізлі часто відвідують звалища харчових відходів, скупчуються біля туристських кемпінгів і наметів. Потривожений під час споживання їжі грізлі може розлютитися і напасти.

• 
  Грізлі в національному парку Деналі (Аляска)
• 
  Два грізлі в зоопарку Сан-Франциско

• Список підвидів ведмедя бурого

• Детальніше про грізлі — в статті Грізлі.