Айдахо

Людина з'явилася у регіоні Айдахо близько 14500 років тому. Індіанські племена, що переважали у цьому регіоні, включали Нез-Перс (англ. Nez Perce) на півночі та Північних і Західних Шошонів (англ. Shoshone) на півдні.

Першими білими людьми, що увійшли на територію Айдахо, стали члени експедиції Льюїса і Кларка, що пройшли проходом Лемхай 12 серпня 1805 року[1]. У наступні роки землі Айдахо почали активно досліджуватися траперами хутрових компаній. Крім того, територія Айдахо, тоді ще частина Орегонської землі, стала предметом територіальної суперечки між США і Великою Британією. Остаточний договір, що закріплював Орегонську землю за США, був укладений між США і Британією лише 15 червня 1846[2]. До того часу хутрові ресурси значною мірою виснажилися. Але в 1850-1860-ті роки на території Айдахо виявилися найбагатші родовища золота, що привело до бурхливого припливу старателів і підстава для появи перших міст. Як наслідок, значно зросла кількість конфліктів між першопоселенцями та корінним населенням. Одним з найбільших конфліктів стало битва на річці Бер, в ході якого в загальній кількості загинуло кілька сотень людей.

4 березня 1863 року президентом Авраамом Лінкольном був підписаний указ про створення інкорпорованої території Айдахо. Незабаром після цього в Айдахо зросло політичне протистояння мормонів і їх супротивників. У зв'язку з цим в 1886—1887 роках Айдахо перебував на межі поділу між штатами Вашингтон і Невада. Однак президент Гровер Клівленд цього не допустив. У рамках врегулювання конфлікту в Айдахо був у тому числі заснований перший університет. За час перебування Айдахо в статусі території США його населення збільшилося в кілька разів: з 17 804 осіб в 1870 році до 88 548 в 1890 році. Крім цього, в Айдахо були проведена залізниця, телеграфний та телефонний лінії[3].

3 липня 1890 Айдахо отримав статус штату, 43-го за рахунком. Перші роки існування молодого штату були затьмарені численними страйками шахтарів. Губернатору Стюненбергу навіть довелося одного разу звертатися до федеральної влади за введенням військ в Айдахо. Пізніше губернатор був убитий бомбою у дворі власного будинку. Наприкінці XIX- початку XX століття штат проводив прогресивну політику. Так, в 1896 і 1916 роках, ще до прийняття на федеральному рівні, в Айдахо були введені виборчі права для жінок[4] і сухий закон[5] відповідно. Сільськогосподарський сектор економіки штату серйозно постраждав під час кризи 1929 року. «Новий курс Рузвельта» отримав в штаті стриману підтримку. Губернатор Чарльз Росс, відповідальний за його просування, був радше прихильником аграризму, ніж політики просування курсу[6].

Під час Другої світової війни в штаті було відкрито два табори для інтернованих громадян японського походження. Перший табір був розташований за 50 кілометрів від міста Куско і діяв з середини 1943 до середини 1945 року. У ньому містилося до 265 громадян японського походження з більш ніж 20 штатів, а також з Мексики, Панами та Перу[7]. Інший табір, що існує до сьогодні є історичною пам'яткою Мінідока, був розташований в пустельній місцевості в окрузі Джером. Він діяв з серпня 1942 по жовтень 1945 року. Максимальна чисельність населення табору становила 9397 осіб[8].

З середини XX століття представниками влади в Айдахо стають переважно республіканці[3].

Наразі гірничий видобуток і сільське господарство, в значній частині представлене вирощуванням картоплі, продовжують залишатися важливими галузями економіки Айдахо[9].

Айдахо межує зі штатами Вашингтон, Орегон, Невада, Юта, Монтана, Вайомінг — і на півночі з канадською провінцією Британська Колумбія. Айдахо займає східний кінець Колумбійського плато, західні схили Скелястих гір, північні відроги плоскогір'я Великого Басейну і рівнину річки Снейк. На рівнині є степи та напівпустелі, на схилах гір — ліси.

Скелясті гори відомі покритими снігом гірськими масивами, річковими порогами, спокійними озерами та каньйонами з крутими схилами. Річка Снейк тече по каньйону Хеллз (2330 м), найглибшому в Північній Америці. Головні річки в Айдахо — Снейк, Кліруотер і Семон. Інші значні річки включають Бойсе і Паєтт.

Найвищий пункт Айдахо — Пік Бора (англ. Borah) (3,862 м) у горах Втраченої Річки. Найнижча точка (216 м) знаходиться в Льюїстоні в місці злиття річок Кліруотер і Снейк.

Топографічні особливості штату відбиваються в неоднорідності його клімату. Незважаючи на відстань майже в 500 км від Тихого океану, на клімат Айдахо значний вплив роблять західні морські повітряні потоки, які є основним джерелом атмосферної вологи. У літні періоди повітряні маси також приносять вологу з Мексиканської затоки та Карибського моря. У зимові періоди середні значення показників хмарності, опадів і температури вище, ніж на тих же широтах в континентальній частині США. Через те, що північна частина штату більш схильна до впливу морських вітрів, ніж оточена гірськими хребтами південна частина, кліматичні умови в цих регіонах відрізняються. У цілому клімат Айдахо є помірним, на півдні штату переважає арідний клімат[10].

Клімат континентальний. Пересічна температура січня від −2 до −7 °C, липня від +20 до +25 °C. Опадів 200—500 мм на рік.

Урагани та смерчі трапляються вкрай рідко. Вегетаційний період варіюється: близько 200 днів на північному заході штату, від 150 днів у басейнах річок Снейк, Бойсе і Пеєтт, близько 125 днів в районі міст Покателло та Айдахо-Фолс, аж до мінімального у високогірних районах, де землі використовуються в основному під пасовища.

За оцінками Бюро перепису населення США, на 1 липня 2011 року чисельність населення Айдахо становила 1 584 985 осіб, на 1,11 % більше, ніж у 2010 році[11]. Середня щільність населення в штаті становить 7,3 чол./км², більш ніж в 4 рази менше середнього показника по країні. За цим показником штат знаходиться на 44 місці. За кількістю жителів Айдахо займає 39-е місце серед інших штатів.

У 2010 році в штаті було зареєстровано 23 202 народжених дітей і 11 411 смертей. Частка жінок була менше частки чоловіків: 49,9 % і 50,1 % відповідно. У 2010 році було укладено 13 757 одружень та скоєно 8 136 розлучень[12]. У тому ж році Айдахо посів четверте місце по країні за рівнем приросту населення з 2000 року. Вищі показники показали лише штати Невада (35,1 %), Техас (21,7 %) і Каліфорнія (10 %). У 2004—2005 роках Айдахо знаходився на 3-му місці, поступаючись лише Неваді та Аризоні. За даними на 2000 року, 18,8 % жителів Айдахо мали німецьке коріння, 18,1 % — англійське, 10 % — ірландське, 8,1 % — індіанське, 5,5 % — мексиканське[13]. За даними на 2010 рік, расовий склад населення Айдахо розподілявся таким чином:

• білі — 89,1 %;
• афроамериканці — 0,6 %;
• індіанці — 1,4 %;
• азійці — 1,2 %;
• океанійці — 0,1 %;
• дві та більше раси — 2,5 %.

Мовний склад населення (2010)

Нижче наведено динаміку чисельності населення штату:

• Список округів штату Айдахо

Валовий продукт за 2004 р. був 43,6 мільярда доларів США. На душу населення прибуток за 2004 р. був 26 881 долар США.

Айдахо — важливий сільськогосподарський штат, виробляє приблизно одну третину картоплі, вирощеної в Сполучених Штатах. Інша важлива сільськогосподарська продукція — боби, сочевиця, цукрові буряки, рогата худоба, молочна продукція, пшениця, та ячмінь.

Важлива промисловість в Айдахо — переробка харчових продуктів, лісоматеріали та лісова продукція, машинне устаткування, хімічна продукція, паперова продукція, виробництво електроніки, срібло та інша гірнича промисловість, і туризм. Національна Лабораторія Айдахо (англ. Idaho National Laboratory), урядова лабораторія для дослідження ядерної енергії, — також важлива частина економіки східного Айдахо. Сьогодні найбільша промисловість в Айдахо — сектор науки і технології. Він приносить понад 25 % загального доходу штату і понад 70 % експорту (у доларах). Промисловість Айдахо зростає, збільшується частка високотехнологічної продукції. Починаючи з кінця 1970-х, Бойсе став центром виробництва напівпровідників. У Бойсе знаходиться корпорація Майкрон Технолоджі (англ. Micron Technology Inc.), єдиний американський виробник мікросхем динамічної пам'яті прямого доступу (англ. DRAM). Починаючи з 1970-х Х'юлет-Пакард (англ. Hewlett-Packard) оперує великим заводом в Бойсе, більшою частиною виробництва якого є принтери Laserjet. Корпорація Делл (англ. Dell Inc.) має головний центр обслуговування клієнтів у місті Твін-Фолз. Штаб-квартира AMI Semiconductor, відомої аналого-цифровими процесорами знаходиться у місті Покатело.

Міста з населенням понад 50 тис. мешканців: Бойсе, Нампа, Покателло, Айдахо-Фоллс.

Відомі: лижний курорт Сан-Веллі; національний історичний парк Нез-Перс.

Нижче перераховані офіційні символи штату[18]:

• Девіз: Esto perpetua («Буде завжди»);
• Пісня: Here We Have Idaho;
• Танець: Сквер-данс;
• Птах: Гірська синиця;
• Кінь: Аппалуза;
• Хижак: Сапсан;
• Риба: Лосось Кларка;
• Комаха: Данаїда монарх;
• Ягода: Чорниця;
• Овоч: Картопля;
• Дерево: Західна біла сосна;
• Квітка: Чубушник Льюїса (Philadelphus lewisii);
• Викопне: Кінь гагерменський (Equus simplicidens);
• Самоцвіт: Айдахський зоряний гранат.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Айдахо // ВУЕ

	Канада	Монтана
Вашингтон  Орегон		Вайомінг
	Невада  Юта

• Айдахо — стаття з Великої радянської енциклопедії
• Official Website of the State of Idaho (англ.).
• State of Idaho Parks and Recreation (англ.).
• Idaho Newspapers (англ.).
• Фотографії з рубрики Айдахо. (рос.)