Губер Борис Андрійович

Борис Губер народився 9 липня 1903 року в селі Кам'янка Київської губернії (нині районний центр Черкаської області) у родині управителя маєтком. Він молодший брат відомого сходознавця академіка Олександра Андрійовича Губера. Їх прадідом був голова Московської євангелічно-лютеранської консисторії Йоганн Самуель Губер, що приїхав до Російської імперії в 1807 році. Борис Губер навчався в гімназії, у Вольському кадетському корпусі. А вірші почав писати з 14 років.

З 1918 році Борис Губер жив у Карачарово Тверської губернії, де організував аматорський театр.

Він також брав участь у громадянській війні на боці червоних (1920). Після демобілізації працював вчителем, бібліотекарем, а також різноробочим.

Значну роль у залученні Бориса Губера до літератури зіграла Валентина Віталіївна Герн, дружина директора санаторію Карачарово, в салоні якої бували поети-символісти; вона познайомила Губера з Євгеном Замятіним, учасниками групи «Серапіонові брати». Зустрічі в салоні Герн відіграли значну роль у становленні Бориса Губера як поета та прозаїка.

Перший вірш Бориса Губера було надруковано в журналі «Червоний артилерист» (1921). У 1922 році Губер почав роман «Врід», а остаточно перейшов на прозу в 1924 році. У прозі позначається вплив Івана Буніна.

В цей час Борис Губер переїхав до Москви і прилучився до літературної групи «Перевал». Він був близьким другом Олександра Воронського. До групи в різний час входили Іван Катаєв, Андрій Платонов, Михайло Пришвін та інші.

Борис Губер — автор книг: «Шарашкіна контора» (1924), «Джаїр» (1926), «Сусіди» (1926), «Відома Шурка Шапкіна» (1926), «Несплячі» (1931), «Бабине літо» (1934), «Квітень» (1936) та інших.

В середині 1930-х років Борис Губер, як і деякі члени «Перевалу» відвідували літературний салон Євгенії Соломонівни Хаютіної, дружини глави НКВС Миколи Єжова. Це знайомство зіграло фатальну роль у житті Бориса Губера: його та інших членів «Перевалу» звинуватили у спробі вбити Єжова. Їх план нібито полягав у тому, що коли Єжов прийде з роботи і пройде до своєї кімнати, Борис Губер повинен відкрити вхідні двері «бойовика», а той — вбити наркома.

20 червня 1937 року Борис Андрійович Губер був заарештований. Тоді ж затримали і Олександра Воронського, Івана Катаєва, Миколу Зарудіна. Менш ніж через місяць всі вони були засуджені до вищої міри покарання за «участь у контрреволюційній терористичній організації» і розстріляні як «вороги народу» в один день — 13 серпня 1937 року. Поховані у спільній могилі № 1 на Донському кладовищі.

Борис Андрійович Губер, як і його «спільники», був реабілітований у 1956 році. Дату і обставини смерті Бориса Губера рідні дізналися тільки в 1991 році.

• Шарашкина контора. — М.-Л.: ЗИФ, 1926.
• Шарашкина конетора. — М., 1927.
• Соседи. — М., 1927.
• Известная Шурка Шапкина. — М.-Л.: ГИЗ, 1927.
• Джаир. — М., 1927.
• Бабы придумали. — 1928.
• Простая причина. — М.: Федерация, 1928.
• Сыновья. — 1930. (совм. с Г. Глинкой) Эшелон опаздывает. — М.: Федерация, 1932.
• Неспящие (сборник очерков о кубанском колхозе). — М.: Федерация, 1931.
• Бабье лето. — М., 1934.
• Апрель. — М., 1936.
• Дружба. — 1936.
• Бабье лето. — М.: Советский писатель, 1959.

• Писатели. Автобиографии и портреты современных русских прозаиков. М., 1928.
• Вихирева Р. Губер Б. «Бабье лето» // Художественная литература. 1935, № 6.
• Гущин М. Губер Б. «Бабье лето» // Звезда. 1935, № 6.
• Владиславлев И. В. Литература великого десятилетия. 1917—1927. Т. 1. — М., 1928.
• Мацуев Н. И. Художественная литература и критика, русская и переводная. 1926—1928. — М., 1929.
• Казак В. Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917 / [пер. с нем.]. — М. : РИК «Культура», 1996. — XVIII, 491, [1] с. — 5000 экз. — ISBN 5-8334-0019-8.