Гудзенко Юрій Олегович

1989 року закінчив 8 класів кременчуцької ЗОШ № 31 міста Кременчука. Після смерті батька з 16 років працював на будівництві, допомагав мамі виховувати молодшу сестру. Пройшов строкову військову службу в лавах ЗСУ. Демобілізувавшись, повернувся до праці в будівельній галузі. Останнім часом мешкав у селі Камбурліївка Онуфріївського району.

Мобілізований 14 серпня 2014-го, старший водій-гранатометник відділення тяги та підвозу, 2-й мінометний взвод мінометної батареї 3-ї бригади оперативного призначення.

Під час несення служби в Луганській області стан здоров'я Юрія Гудзенка став різко погіршуватися, почалися болі в хребті, лікарі діагностували саркому кісток. Лікувався у харківському шпиталі, переведений до Онуфріївської районної лікарні.

20 квітня 2015 року Юрій Гудзенко помер.

23 квітня 2015-го похований у Секторі загиблих Героїв антитерористичної операції Свіштовського кладовища, Кременчук.

Без Юрія лишились мама та сестра.

• відзнака «За вірність народу України» І ступеня Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 (посмертно)
• 24 жовтня 2015-го в кременчуцькій ЗОШ № 31 відкрито меморіальні дошки випускникам Олексію Борищаку, Богдану Гавелі, Юрію Гудзенку та Антону Кирилову.

• Гудзенко Юрій Олегович // Книга пам'яті полеглих за Україну
• Гудзенко Юрій Олегович // Український Меморіал
• Гудзенко Юрій^{[недоступне посилання з липня 2019]}