3-тя бригада оперативного призначення НГ (Україна)

3-тя бригада оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана (3 БрОП, в/ч 3017) — військове з'єднання у складі Національної гвардії України чисельністю в бригаду. Дислокується в м.Харків. Належить до Східного оперативно-територіального об'єднання НГУ.

3 бригада оперативного призначення
Нарукавний знак бригади
Засновано 11 червня 2014
Країна  Україна
Вид  Національна гвардія
У складі Східне ОТО
Базування  Харківська область
м.Харків
Війни/битви

Війна на сході України

Командування
Поточний
командувач		 полковник
Олександр Буравков

Бригада була сформована вже після початку російської агресії, влітку 2014 року. Взимку 2015 року підрозділи бригади воювали під Дебальцевим.

14 жовтня 2020 року бригаді присвоєно почесне найменування "імені полковника Петра Болбочана"[1].

Історія

Російсько-українська війна

В кінці лютого 2014 року Росія розпочала військову агресію проти України, вторгшись до Криму та анексувавши його. В Україні почалася часткова мобілізація.

13 квітня 2014 року розпочалися бойові дії війни на сході, після захоплення Слов'янська Донецької області російськими диверсійними загонами під командуванням Ігоря Гіркіна. Українська влада почала створення військових частин: батальйонів територіальної оборони в кожній області України під командуванням Міністерства оборони, підрозділів Національної гвардії і спеціальної міліції під командуванням Міністерства внутрішніх справ.

Створення

Підрозділ почали формувати в Харківській області коли на сході України вже розпочалися бойові дії. На підготовку бійців бригаді дали лише місяць, після чого надійшов наказ заходити в зону бойових дій. Основними «гарячими точками» для підрозділу стали: Дебальцеве, Мар'їнка, Маріуполь, Попасна.[2]

Під час боїв за Дебальцеве в полон потрапив медик Орест Петришин.[3][4][5][6]

Станом на червень 2016 року бригада несла службу на блокпостах другої лінії в Луганській області.[2]

27 вересня 2017 року розрахунок зведеної зенітно-артилерійської батареї військової частини 3017 став переможцем змагань на кращий розрахунок ЗУ-23-2 між різними родами військ Збройних Сил України, хоч і брав участь у змаганнях поза конкурсом.

На початку вересня 2018 року в містечку бригади запрацював новий тренінговий комплекс з «Team Building».[7]

Структура
  • 1-й батальйон оперативного призначення
  • 2-й батальйон оперативного призначення
  • 3-й батальйон оперативного призначення
  • артилерійський дивізіон
  • зенітний ракетний дивізіон
  • окремі підрозділи

- медичний пункт

  • рота бойового забезпечення[8]:
    • взвод радіоційного хімічного та біологічного захисту;
    • інженерно-саперний взвод.
  • стрілецька рота (резервна)[9]

Командування
  • (2014—2015) полковник Осіпов Сергій Володимирович
  • (2015—2019) полковник Проценко Дмитро Вікторович[10]
  • (з 2019) полковник Олександр Анатолійович Буравков

Втрати

Примітки
  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №436/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 15 жовтня 2020.
  2. Як бійці 3-ї бригади оперативного призначення НГУ святкували 2 річницю створення
  3. Били руками, ногами, прикладами, касками – полонений. Радіо Свобода. Процитовано 18 вересня 2017.
  4. Гашенко, Кристина (6 листопада 2015). Львів’янина Ореста Богдановича врятували від розстрілу у полоні. podrobnosti. Процитовано 18 вересня 2017.
  5. Орест Петришин: "Сепаратисты зверели, когда слышали, что я из Львова" (рос.). Процитовано 18 вересня 2017.
  6. Орест Петришин: історія медика, який провів 8 місяців у неволі бойовиків. 5 канал (uk-UA). Процитовано 18 вересня 2017.
  7. У частинах НГУ почали створювати тренінгові містечка. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
  8. Військові інженери: завжди попереду перших Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine. на http://www.ngu.gov.ua/
  9. Біла книга-2016: Національна гвардія України. https://issuu.com. Національна гвардія України. 26 червня 2017. Процитовано 10 липня 2017.
  10. Залік на готовність до дій у третій бригаді оперативного призначення
  11. Олексій Лісанець

Посилання

Відео
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.