Гудісон Парк

«Гу́дісон-Парк» (англ. Goodison Park) — футбольний стадіон у Ліверпулі, Англія. Відкритий 24 серпня 1892 року матчем Футбольної ліги між місцевою командою «Евертон» та клубом «Болтон Вондерерз» з Болтона, який завершився перемогою господарів 4:2.[1] Свою назву отримав через адресу розташування — Ґудісон-Роуд. Фанати часто називають стадіон «Велична стара леді» (англ. The Grand Old Lady).

Гудісон-Парк
УЄФА
Повна назва	Гудісон-Парк
Країна	Велика Британія
Розташування	Ліверпуль, Англія
Координати	53°26′20″ пн. ш. 2°57′59″ зх. д.
Побудовано	1892 рік
Відкрито	24 серпня 1892
Власник	«Евертон»
Оператор	Евертон
Покриття	Трав'яне
Архітектор	Келлі Бразерз (початкова версія) Арчибальд Лейтч (старша версія)
Інші назви	Міа Грін Філд (англ. Mere Green Field)
Команда (-и)	Евертон (1892 — нині)
Види спорту	футбол
Вміщує	40 157
Розміри поля	101×68 м
Гудісон Парк у Вікісховищі

Окрім матчів за участю «Евертона», стадіон приймав декілька ігор Чемпіонату світу 1966 року, десять пів-фіналів та два фінали Кубка Англії, матчі за участю збірної Англії, її молодіжної та юнацької команди. Також на стадіоні проходила перша професіональна бейсбольна гра в Англії поза Лондоном. 1924 року тут грали «Нью-Йорк Янкіз» та «Чикаго Вайт Сокс». Рекорд відвідуваності «Гудісон-Парку» був зареєстрований під час мерсісайдського дербі у вересні 1948 року і становив 78 299 вболівальників.[1]

Стадіон був задуманий у незвичайних обставинах. Дві політичні партії хотіли керувати «Евертоном», таким чином збільшивши свою підтримку серед населення. Тому переїзд «Евертона» на «Гудісон-Парк» став одним з перших в історії футболу, який був запланований з комерційною метою. Також арена стала однією з перших в Англії, де з'явився підігрів поля.[2]

«Гудісон-Парк» є меморіальним комплексом, оскільки на його території поховані урни з прахом вболівальників, які назавжди захотіли залишитися з командою. А по периметру стадіону встановлені таблички з іменами похованих.[3]