Гузар Ірина Юліанівна

Гу́зар Ірина Юліанівна (нар. 26 грудня 1905, Львів пом. 4 січня 2008, Львів) літературознавець. Доктор філологічних наук (1968). Член управи НТШ у Канаді.

Гузар Ірина Юліанівна
Народилася 26 грудня 1905(1905-12-26)
Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Померла 4 січня 2008(2008-01-04) (102 роки)
Львів, Україна
Діяльність літературознавиця
Alma mater Філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка

Біографія

Закінчила Львівський університет (1931). У 1931—1939 — викладач німецької мови і класичної філології в гімназії сестер Василіянок у Львові; викладач, доцент і виконувач обов'язків професора Львівського університету. 1973 звільнена з роботи під час кампанії по боротьбі з українським націоналізмом. 1974—1979 — доцент Педагогічного інституту у м. Куляб (Таджикистан). Від 1985 — у Торонто. Досліджує німецьку літературу і філософію, українсько-німецькі літературні і культурні зв'язки. Переклала німецькою мовою поему «Мойсей» І. Франка, низку віршів Т. Шевченка і сонетів М. Зерова, повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», збірник оповідань О. Гончара «Зірниця» («Das Wetterleuchten», Kiew, 1976).

Низка праць Гузар лишилися у рукописах, зокрема (латинською, польською, німецькою мовами):

  • «Про містичні елементи та їх термінологію у драмах Евкліда» (1927);
  • «Метафори і порівняння у діалогах Платона» (1929);
  • «Предметне мислення Ґете і наочність його мови» (1949);

не вдалося віднайти загублені видавцями рукописи:

  • «Драма Е. Толлера „Masse Menach“» (Львів, 1927; німецькою);
  • «Сатири і літературні листи Горація» (Львів, 1928; польською).

Праці

  • Релігійний світогляд Ґете // Дзвони. 1932, берез.—квіт.;
  • Овідій в німецькій літературі // Публій Овідій Назон: До 2000-річчя з дня народж. Л., 1960;
  • Ґете і Геракліт // ПКФ. 1963. Вип. 3;
  • Німецькі письменники XVIII ст. про Шекспіра // ІФ. 1966. Вип. 1;
  • Антична тематика в сучасній німецькій літературі // Там само. 1968. Вип. 17;
  • Antike Grundlagen der frühmittelalterlichen Ästhetik // Das Altertum. Hf. 2. Berlin, 1969. Bd. 15;
  • Hölderlin und ionische Naturphilosophie // Там само. Hf. 4. Berlin, 1970. Bd. 16;
  • Die Idee der Vergottung der Menschen bei J. J. Winckelmann // Beiträge zu einem neuen Winckelmannbild. Berlin, 1973;
  • Mykola Serov — ein bedeutender ukrainischer Altphilologe // Das Altertum. Hf. 2. Berlin, 1977. Bd. 23;
  • Die künstlerische Auffassung des Mythos bei Thomas Mann // Antikerezeption, Antikeverhältmis, Antikebegegnung in Vergangeheit und Gegenwart. Eine Aufsatzsammlung. Berlin, 1979;
  • J. J. Winckelmann in den ostslawischen Ländern // Beiträge zu der internationalen Wirkung J. J. Winckelmanns. Teil 2—3. Stendal, 1979;
  • Die Rolle der italienischen Renaissance in J. W. Goethes künstlerischer Schaffensmethode // Quaderni di storia (Bari). 1980, luglio—dicembre;
  • Der antike Harmoniebegriff — Fortleben und Umbildung // Uberlieferungs-geschichtliche Untersuchungen. Berlin, 1981. Bd. 125;
  • Україна в орбіті європейської мислі. Торонто; Л., 1995;
  • Релігійно-філософська антропологія Григорія Сковороди // Альм. «Нового Шляху». Торонто, 1998;
  • Шевченко і Ґете. Торонто, 1999;
  • Die weltweite Wirkung der deutschen Weimarer Klassik. Schewtschenko und Goethe. Donetsk, 2001;
  • Вибрані праці про Г. Сковороду, Т. Г. Шевченка і І. Канта. Д., 2004.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.