Гузь Олександр Миколайович
Гу́зь Олекса́ндр Микола́йович (нар. 29 січня 1939) — український вчений у галузі механіки тіл, що деформуються, і механіки суцільних середовищ. Академік Національної академії наук України (1978), лауреат Державних премій СРСР (1985) і Української РСР (1979, 1988). Член Європейської академії наук.
| Гузь Олександр Миколайович | |
|---|---|
| Народився |
29 січня 1939 (83 роки) м. Ічня Чернігівської області УРСР |
| Країна |
 СРСР,  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | механіко-математичний факультет Київського національного університету |
| Галузь | механіка |
| Заклад | Інститут механіки імені С. П. Тимошенка НАН України |
| Посада | Директор Інституту Механіки ім. С. П. Тимошенка НАН України |
| Звання | академік Національної академії наук України |
| Ступінь | Доктор фізико-математичних наук (1965) |
| Членство | НАН України |
| Нагороди | |
Біографія
Народився у м. Ічні Чернігівської області УРСР.
1961 року закінчив механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Уся його наукова діяльність пов'язана з Інститутом механіки ім. С. П. Тимошенка НАН України, який він очолює з 1976 року.
1962 року Олександр Миколайович захистив кандидатську, а 1965 — докторську дисертацію. 1973 року його обрано член-кореспондентом, а 1978 — дійсним членом Національної академії наук України.
Науково-педагогічна діяльність
О. М. Гузь зробив вагомий внесок у розвиток механіки тіл, що деформуються, та механіки суцільних середовищ. Його науковий доробок у цій галузі — тривимірна теорія стійкості деформівних тіл; теорія поширення та дифракції пружних хвиль у багатозв'язних тілах і тілах із початковими напруженнями; концентрація напружень біля отворів у оболонках; механіка композитних матеріалів та елементів конструкцій із них; аерогідропружність; некласичні проблеми механіки руйнування; механіка гірських порід; динаміка в'язкої стисливої рідини; механіка нанокомпозитів; неруйнівні методи визначення напружень у твердих тілах.
З-під пера Олександра Миколайовича вийшло близько 900 наукових праць, зокрема 56 монографій. Під його керівництвом та за безпосередньої участі підготовлено й опубліковано фундаментальні багатотомні колективні монографії: «Методи розрахунку оболонок» у 5 томах (1980—1982 рр.), «Механіка композитних матеріалів та елементів конструкцій з них» у 3 томах (1982—1983 рр.), «Просторові задачі теорії·пружності та пластичності» в 6 томах (1984—1986 рр.), «Механіка зв'язаних полів в елементах конструкцій» у 5 томах (1987—1989 рр.), «Некласичні проблеми механіки руйнування» в 4 томах (1990—1994 рр.) та «Механіка композитів» у 12 томах (1993—2003 рр.). Упродовж 2005—2007 рр. видрукувано 3 томи шеститомного видання «Успехи механики».
Він підготував 33 доктори та 100 кандидатів наук.
Ім'я О. М. Гузя добре знане у світовій науці. Його обрано членом-засновником Всесвітньої академії, він є членом Нью-Йоркської та Європейської академій наук. Учений входить до складу редакційних колегій низки закордонних наукових журналів. Головний редактор міжнародного наукового часопису «Прикладна механіка», голова Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки.
Відзнаки
Заслуги О. М. Гузя відзначені Державною премією СРСР у галузі науки (1985) — за цикл робіт по створенню методів розрахунку конструкцій з композиційних матеріалів, Державними преміями Української РСР (1978, 1988), преміями Академії наук УРСР — ім. О. М. Динника (1979) та ім. М. К. Янгеля (1983) та преміями Національної академії наук України ім. С. П. Тимошенка (2000) та ім. Г. С. Писаренка (2013).
Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (Указ Президента України від 27.11.2008 № 1113/2008).
Джерела
- Вісник НАН України. — 2009. — N 1.