Гуйганов Олександр Михайлович

Вихованець ДЮСШОР міста Севастополь, перший тренер — В.Є. Літвінов. З 1979 році виступав у севастопольській «Атлантиці». У дебютному сезоні зіграв 10 матчів у другій союзній лізі, наступного сезону в складі севастопольців відзначився дебютним голами у професіональному футболі (3 голи). У 1981 році перейшов до київського |«Динамо», але через величезну конкуренцію в основному складі змушений був виступати лище в дублюючому складі. Олександр отримав шанс проявити себе лише в 1983 році. 3 травня 1983 року Гуйганов дебютував у футболці першої команди столичних «динамівців» у нічийному поєдинку 8-о туру Вищої ліги чемпіонату СРСР проти мінського «Динамо». Гуйганов вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч, також отримав жовту картку[1]. Того сезону зіграв 8 матчів у вищій лізі радянського чемпіонату, ще 1 голом відзначився в першості дублерів. Проте з ініціативи Валерія Лобановського Олександра Гуйганова, Ігора Савельєва та Олександра Ісаєва відправили набиратися досвіду в нижчолігових клубах. Тому, після запрошення Анатолія Конькова[2], Олександр почав тренуватися в складі сімферопольської «Таврії», де тренувався під керівництвом Геннадія Логофета. У команді швидко став основним футболістом, у першій лізі СРСР зіграв 39 матчів та відзначився 2-ма голами. Наступний сезон розпочав у складі дніпропетровського «Дніпра», але напередодні матчу Кубку європейських чемпіонів проти «Бордо» отримав важку травму[3], через що не міг тренуватися протягом тривалого періоду часу. Після відновлення від травми виступав лише за дубль «дніпрян» (11 матчів, 1 гол).

Решту сезону 1985 року провів у рідній «Атлантиці». Наступного сезону продовжив виступи в севастопольському клубу. За цей час у Другій союзній лізі зіграв 41 матч та відзначився 7-ма голами. По ходу сезону 1986 року приєднався до головної команди Кримського півострова, сімферопольської «Таврії». На той час у складі кримців виступали такі футболісти: Борис Білошапка, Віктор Галустов, Ігор Ляпін, Сергій Причиненко, Ігор Леонов, Сегій Шевченко, Олег Серебрянський та інші. Разом з «таврійцями» дійшов до 1/2 фіналу кубку СРСР, де Олександру зламали ніс[3]. У складі «кримців» виступав до 1990 року. За цей час у футболці «Таврії» в першій лізі зіграв 148 матчів та відзначився 6-ма голами, ще 5 поєдинків (1 гол) провів у кубку СРСР. У 1991 році перейшов до вищолігового запорізького «Металурга». Дебютував у футболці запорожців 11 березня 1991 року в переможному (2:1) домашньому поєдинку 1-го туру проти московського «Спартака». Олександр вийшов на поле в стартовому складі, а на 67-ій хвилині його замінив Віктор Скрипник[4]. Того сезону у союзній «вишці» Гуйганов відіграв 16 матчів.

У 1991 році, після розпаду СРСР, відправився до Польщі, де до 1994 року захищав кольори місцевого клубу ГКС (Белхатув). У польському чемпіонаті зіграв 20 матчів та відзначився 2-а голами.

У 1994 році повернувся до Криму, де підписав контракт з друголіговою севастопольською «Чайкою». У другій лізі чемпіонату України дебютував 14 травня 1994 року в програному (0:2) домашньому поєдинку 34-о туру проти одеського «Чорноморця-2». Гуйганов вийшов на поле в стартовому складі, а на 79-й хвилині його замінив Леонід Коваленко[5]. Єдиним голом у футболці севастопольців відзначився 18 листопада 1994 року на 76-й хвилині переможного (2:0) домашнього поєдинку 22-о туру проти заворізького «Віктора». Олександр вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[6]. У складі «Чайки» зіграв 31 матч та відзначився 1 голом. Другу частину сезону 1994/95 років розпочав у вищоліговому запорізькому «Металурзі». У «вишці» дебютував 4 березня 1995 року в нічийному (0:0) виїзному поєдинку 18-о туру проти криворізького «Кривбасу». Гуйганов вийшов у стартовому складі, але вже на 32-й хвилині його замінив Сергій Ключик[7].

У 1996 році переїхав до Росії, де підписав контракт з першоліговим нижньокамським «Нафтохіміком». Дебютував за «нафтовиків» 7 квітня 1996 року в програному (1:2) виїзному поєдинку 1-о туру проти «Спартака» (Нальчик). Олександр вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[8]. Загалом у складі російського клубу зіграв 7 матчів у першій лізі.

У сезоні 1998/99 років зіграв 1 матч в аматорському чемпіонаті Укаїни за «Гірник» (Балаклава). З 2005 по 2006 років виступав за аматорські севастопольські клуби «Авліта», «Кримнафтосервіс» та «Компас».

У 1984 році викликався до складу молодіжної збірної СРСР.

По завершенні ігрової кар'єри розпочав тренерську діяльність. Спочатку працював помічником у Валерія Петрова в севастопольській «Чайці», а з жовтня й до завершення 2001 року виконував обов'язки головного тренера клубу[9]. Пізніше знову працював помічником головного тренера у цьому ж клубі. У 2002 році, після реорганізації клубу, був запрошений на посаду асистента Валерія Петрова в ПФК «Севастополь». Після відходу Петрова зі своєї посади, виконував обов'язки головного тренера севастопольців. По завершенні сезона 2004/05 років був замінений на Сергія Пучкова. Після цього працював на різних посадах у севастопольському клубі.

Має сина, Матвія Гуйганова, який також став професіональним футболістом[10].

• Статистика виступів на офіційному сайті ФФУ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Візитна картка футболіста на офіційному сайті УПЛ
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль гравця на сайті footbook.ru
• Профіль гравця на сайті tavriya-history.ru
• Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»