Гуміт (мінерал)
Гумі́т (рос. гумит; англ. humite; нім. Humit m) — мінерал, силікат магнію острівної будови з додатковим гідроксилом і флуором.
| Гуміт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
| Хімічна формула | Mg₇(SiO₄)₃(F,OH)₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AF.50 |
| Ідентифікація | |
| Колір | жовтувато-білий до жовтувато-бурого |
| Сингонія | ромбічна |
| Твердість | 6 |
| Блиск | скляний |
| Колір риси | білий |
| Густина | 3,20—3,32 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Abraham Hume, 2nd Baronetd[2] |
| Типова місцевість | Сомма[3] |
 Гуміт у Вікісховищі | |
Загальний опис
Хімічна формула: Mg7[(OH, F)2SiO4]3.
Склад у % (з родовища Сома, Італія): MgO — 56,45; SiO2 — 36,63; H2O — 2,45; F — 3,08. Домішки: FeO. Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Обрис кристалів ізометричний, діжкоподібний.
Густина 3,20—3,32. Твердість 6. Колір жовтувато-білий до жовтувато-бурого. Блиск скляний. Рідкісний мінерал, який зустрічається в контактових утвореннях серед вапняків або доломітів.
Різновиди
Розрізняють:
- гуміт бериліїстий (відміна гуміту, яка містить до 1 % ВеО);
- гуміт залізистий (відміна гуміту, яка містить до 4,5 % FeO).
Див. також
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гуміт (мінерал) // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Гуміт (мінерал) // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.