Доломіт

Доломі́т — породотвірний мінерал класу карбонатів, подвійна вуглекисла сіль кальцію і магнію та осадова карбонатна гірська порода, що цілком або переважно складається з мінералу доломіту (бл. 95 %), звичайно з домішками кальциту, іноді гіпсу, ангідриту та оксидів заліза.

Доломіт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Dol
Хімічна формула CaMg(CO₃)₂[2]
Клас мінералу Карбонати
Nickel-Strunz 10 5.AB.10[3]
Dana 8 14.2.1.1
Генезис гідротермальний, осадовий
Ідентифікація
Колір сірувато-білий
Форма кристалів ромбоедрична, призматична, таблитчаста
Сингонія Тригональна сингонія[4]
Спайність досконала по {1011}
Злам напівраковистий
Твердість 3,5—4,0
Блиск скляний
Прозорість прозорий, напівпрозорий
Колір риси білий
Густина 2,9—3,2
Оптичні властивості кристалів
Подвійне променезаломлення δ = 0,179-0,181
Інші характеристики
Названо на честь Деода Грате де Долом'єd[5]
Особливі характеристики в катодних променях випромінює помаранчево-червоним, деякі відміни флюоресцують в УФ
 Доломіт у Вікісховищі
Псевдоморфоза доломіту по кальциту
Доломіт

Етимологія та історія

Швидше за все, мінеральний доломіт вперше був описаний Карлом Ліннеєм у 1768 році. У 1791 році він був описаний французьким натуралістом і геологом Деода Грате де Долом'є (1750—1801), спочатку в будівлях старого міста Риму, а пізніше за зразками, зібраними в горах, відомих під назвою Доломітові Альпи Північна Італія. Ніколас-Теодор де Соссюр вперше назвав мінерал доломітом у березні 1792 року.

У минулому доломіт також називали гірким шпатом, але він не має гіркого смаку.

Відкриття доломіту є особливо цікавим випадком у науці. Його відкриття історіографія приписує швейцарському мінералогу Горацію-Бенедикту де Соссюру[6]. Він зробив хімічний аналіз у 1792 р. зі своїм сином Ніколасом-Теодором[7]. Однак вже в 1791 р. інший французький мінералог Деода Грате де Долом'є виявив інший тип вапняку в Тірольських Альпах. Ніколас-Теодор де Соссюр, нащадок відомої родини швейцарських геологів, а тому дуже добре інтегрований у наукові кола того часу, назвав цю нову скелю на свою пам'ять. Але родовище доломіту в Долом'є насправді було відкрите дванадцятьма роками раніше тосканським мінералогом-металургом Джованні Ардуіно (1713—1795). Хоча Долом'є і де Соссюр аналізували доломіт як багатий алюмінієм, Ардуїно зі свого боку визначив його як магнієвий вапняк. Крім того, він відразу ж формалізував фундаментальну гіпотезу, яка і сьогодні пояснює утворення цієї породи: заміщення кальцію магнієм у звичайному вапняку: «доломітові відкладення повинні бути результатом хімічної реакції на дні океану».

Загальний опис

Виділяють два типи доломіту:

Хімічна формула: CaMg(CO3)2, або MgCO3 • CaCO3. Містить 30,4 % CaO; 21,8 % MgO і 47,8 % CO2. Домішки: Fe2+, Mn2+, Co2+, Pb, Zn.

Твердість 3,5—4,0; густина 2,9—3,2 г/см³. Сингонія тригональна. Колір сірувато-білий. Блиск скляний.

Використовується для виробництва скла та вогнетривів.

  • 2) Осадова карбонатна гірська порода, що цілком або переважно складається з мінералу доломіту (бл. 95 %), звичайно з домішками кальциту, іноді гіпсу, ангідриту та оксидів заліза.

Між доломітами та вапняками існує безперервний ряд перехідних карбонатних порід, крайніми членами якого є чисті вапняки та доломіти. В залежності від вмісту мінералу Д. (%) виділяють: вапняковисті Д. (95-75), вапнякові Д. (75-50), доломітові вапняки (менше 50). Д. — важливий породоутворюючий мінерал осадових товщ. Виникає при дії гарячих розчинів, які містять магнезіальні солі, на вапняки. У багатьох випадках утворюється осадовим шляхом у водних соленосних басейнах.

Розповсюдження

Доломіт є на Донбасі (Оленівське родовище), в Придністров'ї (Завадівське родовище) тощо. Балансові запаси Д. в Донбасі за категоріями А+В+С на 1999 р. становили 247,2 млн т. Видобування Д. ведеться відкритим способом. За кордоном найбільші обсяги видобутку Д. — в Росії, Великій Британії, Канаді, Японії, Бельгії, США, Іспанії, Індії, Угорщині.

Види доломіту

Розрізняють:

  • доломіт залізистий (анкерит);
  • доломіт кальціїстий (містить більше кальцію, ніж звичайно; нормальне співвідношення — Ca: Mg = 1);
  • доломіт кобальтистий (рожевий доломіт з родовища Пршибрам (Чехія) з вмістом СоО до 3,17 %);
  • доломіт магніїстий (містить магнію по відношенню до кальцію більше, ніж в нормальному доломіті [Mg: Ca = (або більше) 1:1]);
  • доломіт марганцевистий (кутнагорит);
  • доломіт свинцевистий (доломіт з родовища Крейч (Каринтія, Австрія), містить свинець);
  • доломіт цинковисто-свинцевистий (містить 5-10 % ZnCO3).

Округлі конкреції доломіту у вугілля — вугільні кулі.

Застосування
  • Вогнетривкий матеріал.
  • Флюс в металургії.
  • Сировина в хімічній промисловості, скляному виробництві.
  • Засіб боротьби з комахами. Тонко мелений доломіт викликає абразивне руйнування хітинових покривів у комах. Найсильніше вплив відбувається на заклепках.
  • Плити та вироби з доломіту для обробки приміщень, облицювання як зовні, так і всередині.
  • Доломітове борошно використовується для розкислення (вапнування) ґрунтів. Доломітове борошно не тільки знижує кислотність ґрунту, але і насичує її кальцієм і магнієм (удобрює).
  • Використовувався (разом з бором, свинцем та глиною) при засипці активної зони 4-го енергоблоку при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС[8].

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. mineralienatlas.de
  5. Saussure N. T. Analyse de la dolomie. // Journal de physique et le Radium — 1792. — Vol. 40. — P. 161–173. — ISSN 0368-3842
  6. A system of mineralogy, Volume 2, par Robert Jameson, p. 462. 1820
  7. Earth and planetary sciences, Volume 330, Numéros 1-6 Par Académie des sciences (France), 2000
  8. Ліквідація наслідків чорнобильської катастрофи/Природа

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Доломіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Доломіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.