Гурка Михайло Петрович

Михайло Гурка народився 21 листопада 1975 року у Львові. Почав займатися футболом у семирічному віці, коли батько віддав його до школи львівських «Карпат». Першим тренером Гурки був Віктор Михайлович Ходукін. Згодом, після від'їзду Ходукіна до Чехії, молодий гравець потрапив до Ігоря Климентійовича Артемовича[2].

Після закінчення школи почав виступати за дорослу команду Львівського автозаводу як нападник. У складі ФК «ЛАЗ» виступав спочатку у чемпіонаті міста та області. У 1993 році разом з командою вийшов до Чемпіонату України серед аматорів, у якому ФК «ЛАЗ» виграв свою групу.

1994 року Михайло Гурка приєднався до складу львівських «Карпат». У вищій лізі зіграти тоді йому не вдалося, він лише просидів кілька ігор на лаві запасних, натомість він зіграв два матчі у Кубку України. 29 березня 1994 року він дебютував у виїзному матчі проти «Волині», а вже 12 квітня він забив свій перший гол, вийшовши на заміну у матчі-відповіді, до того ж цей гол став вирішальним у двоматчовому протистоянні[3]. Паралельно він продовжував виступати в аматорських змаганнях за ФК «ЛАЗ».

У сезоні 1994/95 ФК «ЛАЗ» вийшов до перехідної ліги, і Михайло Гурка провів у цій команді майже весь сезон. Улітку 1995 року гравець уклав першу у своєму житті професіональну угоду — однорічний контракт з «Карпатами». Але і цього разу він не зміг потрапити до основи клубу, за рік вийшовши на заміну лише у двох матчах, дебютувавши у вищій лізі 22 вересня 1995 року на останній хвилині матчу проти «Чорноморця». Закінчивши сезон кількома матчами за дрогобицьку «Галичину», Гурка продовжив кар'єру в складі ФК «Львів». Там він провів півтора сезони у першій лізі, ставши одним з основних півзахисників команди.

З весни 1998 року виступав за вищолігову полтавську «Ворсклу», одразу потрапивши до основного складу. У червні — липні Михайло Гурка грав за полтавчан у Кубку Інтертото, де забив два м'ячі у ворота ісландського «Лейфтюра». Але з наступного сезону він став рідше потрапляти до основного складу, а в сезоні 1999/2000 взагалі грав лише за другий склад. У зв'язку з цим у січні 2000 року Гурка був виставлений на трансфер[4], але до іншого клубу не перейшов. Протягом 2000 року він так і не зміг пробитися до основного складу, провівши лише 4 гри у «Ворсклі» та 7 ігор у «Ворсклі-2», а також зіграв у Кубку УЄФА, вийшовши на заміну у виїзному матчі проти «Боавішти».

У грудні 2000 року Михайло Гурка втретє у своїй кар'єрі перейшов до львівських «Карпат», які тоді переживали значну фінансову скруту[5]. Проте стабільно потрапляв до основи гравець лише у другому колі сезону 2000/01. Наступні півтора року гравець провів, виступаючи переважно за «Карпати-2», а то і за «Карпати-3». У листопаді 2001 року новий тренерський штаб «Карпат» виставив Гурку на трансфер[6], але у міжсезоння півзахисник залишився у львівському клубі.

У «Карпатах» Гурка виступав до кінця 2002 року, після чого він був відданий в оренду до першолігового «Закарпаття», згодом ужгородський клуб викупив контракт гравця[3]. У «Закарпатті» Гурка провів три з половиною роки сезони і став основним лівим захисником команди. У сезоні 2003/04 «Закарпаття» здобуло путівку до вищої ліги, а Михайло Гурка разом з п'ятнадцятьма іншими гравцями клубу отримав звання «Майстер спорту України», ставши одним з перших гравців в історії ужгородської команди, які здобули це звання під час виступів за клуб[1]. Улітку 2005 року Гурка намагався повернутися до львівських «Карпат», але йому не вдалося досягти порозуміння з керівництвом львів'ян, і Михайло ще на один рік залишився у «Закарпатті»[7]. У «Закарпатті» Гурка був капітаном команди. За півтора сезони у першій лізі та два у вищій він провів 108 матчів та забив 10 голів. На думку гравця, саме в ужгородській команді йому вдалося повністю розкритися як футболісту[2].

Влітку 2006 року «Закарпаття» вилетіло до першої ліги, а Михайло Гурка перейшов до «Оболоні». У першій лізі він зіграв два сезони, у обох «Оболонь» посіла третє місце. Гурка в «Оболоні», як і в «Закарпатті», виконував функції лівого захисника і був капітаном команди[8].

У липні 2008 року на запрошення Віталія Кварцяного Гурка переходить до луцької «Волині». Проте у луцькому клубі футболіст грав лише у першому колі змагань. У другому ж колі Гурка перейшов до чернігівської «Десни», але так і не вийшов у її складі на поле, просидівши 8 матчів на лаві запасних

У липні 2009 перейшов до тернопільської «Ниви», за яку виступав у першій лізі. Взимку разом з групою інших гравців залишив тернопільську «Ниву», яка перебувала у важкому фінансовому стані. З весни 2010 року виступає у чемпіонаті Закарпатської області за аматорський СК «Берегвідейк» з Берегового[9] Завершив кар'єру гравця в 2011, перебуваючи в команді до 2012.

• Золотий призер Першої ліги України: 2003/2004
• Бронзовий призер Першої ліги України: 2006/2007, 2007/2008
• Чемпіон України серед аматорів: 1993/94

Михайло Гурка одружений, має сина Миколая. Постійно проживає у Львові, де проводить увесь вільний час із родиною.

Після закінчення кар'єри футболіста став футбольним тренером, оскільки закінчив Львівський державний університет фізичної культури за спеціальністю «тренер-викладач»[2].

• Профіль гравця на офіційному сайті ФФУ
• Михайло Гурка: «Кращі матчі у мене ще попереду» — інтерв'ю фан-сайту ФК «Закарпаття», 16 вересня 2004
• Михайло Гурка: "На «Волинь» усі настроюються по особливому — інтерв'ю UA-Футбол, 29 серпня 2008