Густава Калер

Густава Калер, уроджена Айгнер (нім. Gustava Kahler, нар. 29 квітня 1906, Зальцбург, Австро-Угорщина — пом. 22 березня 1987, Санкт-Файт-ан-дер-Ґлан, Австрія) — австрійська геолог та палеонтолог.[2] Відома спільною роботою з Францом Геричем та її чоловіком Францом Калером. На знак того, що вона відкрила граптоліти в грауваці в Австрійських Альпах, її студентка Іда Пельцман назвала два види на її честь.[2]

Густава Калер
нім. Gustava Kahler
Народилася 29 квітня 1906(1906-04-29)[1]
Зальцбург, Австрія[1]
Померла 22 березня 1987(1987-03-22)[1] (80 років)
Санкт-Файт-ан-дер-Глан, Каринтія, Австрія[1]
Країна  Австрія
Діяльність палеонтолог, геологиня
Alma mater Грацький університет
Галузь геологія і палеонтологія
У шлюбі з Франц Калер

Біографія

Густава Айгнер народилася 29 квітня 1906 в Зальцбурзі в родині науковця Доктора Густава Айгнера та юриста Марії Мельбер.[2] Після закінчення гімназії Mädchen-Reform-Realgymnasium, вивчала геологію, палеонтологію, мінералогію та петрографію в Грацькому університеті. Спочатку вона планувала вивчати ботаніку, але Франц Герич привив їй любов до геології. На той час вона було всього другою жінкою, яка вивчала геологію в університеті.[2] Стала доктором наук в липні 1929 року у віці 23-х років, захистивши дисертацію «Die Productiden des Karbons von Nötsch im Gailtal».[2] Ця наукова робота стала першою, яка відобразила зміну напрямку вивчення галузі від мінералогії та кристалографії в бік стратиграфії та палеонтології.[2]

Наступні п'ять років провела за вчителюванням в Зальцбурзькій гімназії для дівчат «Realgymnasium». 1935 року вийшла заміж за банкіра Франца Калера, який також був студентом Герича та став доктором наук в 1931 році. Калер працював геологом в Клагенфурті, Норвегії та Каринтії, де 1947 року він був призначений державним геологом.[2] Густава була співавтором багатьох робіт як Герича так і Калера, якому вона допомагала у систематичному вивченні фусулінід. Їхні дослідження та публікації охоплювали пізньопалеозойську стратиграфію Карнійських Альп.[2][3] В 1937 році подружжя розділило рід Pseudoschwagerina на п'ять підгруп.[4] Пізніше вони запропонували назву Zellia для однієї з груп. На час Другої світової війни, обоє призупинили наукову діяльність, яку поновили після її закінчення.[2]

В червні 1979 року Грацький університет урочисто відновив її звання доктора, а від Асоціації вчених вона отримала Знак Честі.[2] В червні 1980 року Асоціація жінок-вчених (Verband der Akademikerinnen) також нагородила її. Іда Пельцман, колишня студентка Калер, відкривши два нових види, назвала їх в честь Густави.[2]

У Густави було три дочки, перша з яких народилась 1937 року.

Померла 22 березня 1987 року після тривалої хвороби.[2]

Вибрані публікації
  • (1929) With Franz Heritsch. "Cephalopoden aus dem Unterkarbon von Nötsch im Gailtal". Mitteilungen der Naturwissenschaftlicher Verein für Steiermark, pp. 43–50 (нім.)
  • (1930) "Silurische Versteinerungen aus der Grauwackenzone bei Fieberbrunn", Verhandlungen der Geologischen Bundes-Anstalt, pp. 222–24 (нім.)
  • (1931) With Franz Heritsch. "Das Genus Isogramma im Carbon der Südalpen". Österreichische Akademie der Wissenschaften. Mathematisch-Naturwissenschaftliche Klasse, Denkschriften 102 pp. 303–16 OCLC 25306603 (нім.)
  • (1937) With Franz Heritsch. "Beitrage zur Kenntnis der Fusuliniden der Ostalpen": Die Pseudoschwagerinen der Grenzlandbanke und des oberen Schwagerinenkalkes. Paleontographica 87(1-2): 1-44. pls. 1-3.[5] (нім.)
  • (1937) With Franz Heritsch. "Uber das Wirken der Klagenfurter Münze als Montanbank des Kärntner Edelmetallbergbaus" im 16. Jahrhundert. In: ZBHSW, Bd. 85, S. 334-337.[6] (нім.)

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #131715895 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Flügel, Helmut W. "Gustava Kahler-Aigner (1906–1987)" (PDF). Naturwissenschaftlicher Verein für Kärnten, Oberösterreichisches Landesmuseum. Retrieved 21 June 2013.
  3. J, Jongmans W. (12 грудня 1937). Deuxième Congrès pour l'Avancement des Études de Stratigraphie Carbonifère. Heerlen, Septembre 1935: Compte Rendu (англ.). Alexander Doweld.
  4. Japanese Journal of Geology and Geography (англ.). Science Council of Japan. 1939.
  5. Kauffman, Erle Galen (1977). Concepts and methods of biostratigraphy. Dowden, Hutchinson & Ross. с. 596. ISBN 978-0-87933-246-4.
  6. Henschke, Ekkehard (1975). Landesherrschaft und Bergbauwirtschaft.: Zur Wirtschafts- und Verwaltungsgeschichte des Oberharzer Bergbaugebietes im 16. und 17. Jahrhundert.. Duncker & Humblot. с. 159–. ISBN 978-3-428-43124-3.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.