Гута (Ужгородський район)

Гу́та — село в Ужгородському районі Закарпатської області. Відстань до райцентру становить близько 13 км і проходить автошляхом Н13.

село Гута
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район/міськрада	Ужгородський район
Рада	Кам'яницька сільська рада
Облікова картка	Гута
Основні дані
Населення	285
Поштовий індекс	89411
Телефонний код	+380 312(2)
Географічні дані
Географічні координати	48°42′17″ пн. ш. 22°22′04″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	318 м
Відстань до обласного центру	13,8 км
Відстань до районного центру	13,8 км
Найближча залізнична станція	Ужгород
Відстань до залізничної станції	13,2 км
Місцева влада
Адреса ради	89411, с. Кам'яниця, вул. Ужанська, 105
Сільський голова	Коваль-Мазюта Марія Юріївна
Карта
Гута
Гута
Мапа

Село не згадується в урбаріальному описі від 1631 року. Гута, очевидно, виникла близько середини XVII ст. Засновниками села були переселенці, майстри з виготовлення скла, яких у той час називали гутниками.

За урбаріальним описом 1691 року в Гуті обліковано 7 домогосподарств склоробів, які зараховані до желярських. У 1715—1720 рр. село спорожніло.

У другій половині XVIII ст. село було заселено новими руськими переселенцями.

Колись же село було центром виробництва скла, деревного вугілля, заготівлі лісу, а пізніше — постачальником фруктів чи не для всього Радянського Союзу. За урбаріальним описом 1691 року в Гуті обліковано 7 домогосподарств склоробів. Скло виплавляли з піску, який добували тут же. Також технологія виробництва вимагала наявності поташу, який робили із деревної золи. Тому вирубки лісу та виготовлення деревного вугілля також довгий час були супутніми, а потім і самостійними промислами у цій місцевості.

Зараз про «скляне» минуле села свідчить лише назва. До речі, не одна. Поселення, яке сьогодні є цілісною адміністративною одиницею, історично складалося з трьох географічних хуторів-осередків: Середньої Гути, Сухої Гути та… Скляної Гути. Ці назви місцеві мешканці використовують й сьогодні. Щоправда, Скляна Гута — найдавніша частина поселення — вже не існує. Там, де вона розташовувалася, зараз стоїть прикордонна застава. Від центральної вулиці до неї — близько кілометра. через Суху Гуту була прокладена вузькоколійка, нею ліс доправляли до Ужгорода, а потім і далі — за кордон. Паровоз, який возив деревину, місцеві мешканці називали ласкаво — Пітіко.

Село неабияк славилося черешнями. «Злата Гута» — так колись називали населений пункт за надзвичайну урожайність і за те, що тут усе росло, усе приймалося. у селі є два храми — старий римо-католицький та новий православний. Нову церкву кілька років тому збудували на місці колишньої радянської… бані. Ще одна цікава сакральна пам'ятка розташована на Сухій Гуті — там збереглася давня дзвіниця з вигравіруваною датою — 1807 рік.