Гюнтер Беніш

Гюнтер Беніш (нім. Günter Behnisch, * 12 червня 1922 у Дрездені — † 12 липня 2010, Штуттгарт) — німецький архітектор, професор. Всесвітню відомість отримав за будівництво олімпійського стадіону в Мюнхені (1967–1972).

Гюнтер Беніш
нім. Günter Behnisch
Народився 12 червня 1922(1922-06-12)
Дрезден
Помер 12 липня 2010(2010-07-12) (88 років)
Штуттгарт
Країна  Німеччина
 Німеччина[1]
Національність  Німеччина
Діяльність архітектор
Відомий завдяки

Будівлі:

Alma mater Штутгартський університет
Знання мов німецька[2][1]
Заклад Дармштадтський технічний університет
Учасник Друга світова війна[1]
Членство Саксонська академія мистецтвd і Баварська академія витончених мистецтвd
Magnum opus Glaspalast Sindelfingend і Олімпійський стадіон
Військове звання Корветтен-капітан і Обер-лейтенант-цур-зее[1]
Нагороди

Auguste Perret Prized (1981)

honorary doctorate from the University of Stuttgartd

Сайт behnisch.com

Біографія

Гюнтер Беніш народився і проживав разом із сім'єю у Дрездені. У 1934 році сім'я перебирається у Хемніц. У 1939 році його призивають у армію. Під час Другої світової війни служив командиром підводного човна і потрапив у британський полон. У 1947 році повертається у Німеччину. З 1947 по 1951 роки вивчав архітектуру у Технічному інституті Штутгарта. Після отримання диплому про вищу освіту з 1951 року працював в архітектурному бюро Рольфа Ґутброта у Штуттгарті.

Олімпійський стадіон (Мюнхен)

У 1952 році Гюнтер Беніш заснорвує своє власне бюро, яким управляє спільно з Бруно Ламбартом. У 1966 році заснованує архітектурне бюро «Behnisch & Partner». Він веде справи у бюро з різними партнерами. У 1989 році його син Стефан Беніш засновує друге бюро, яке з іменем Behnisch Architekten проводить проекти по всьому світі. З 1967 по 1987 роки Гюнтер Беніш був ординарним професором і викладав індустрійне будівництво, ескізи та проектування будівель у Технічному університеті Дармштадта а також директором інституту нормування від університету. У 1982 році Гюнтер Беніш стає членом Берлінської академії мистецтв і у 1984 році почесним доктором Штутгартського університету. У 1996 році стає засновником Саксонської академії мистецтв та керує її архітектурним відділенням до 2000 року.

Був одружений, мав двох дочок і сина. Помер у віці 88 років у Штуттгарті.

Роботи

Ґюнтер Беніш є одною з ключових фігур сучасної архітектури Німеччини та признаний «прихильник демократичного будівництва без статусу і влади символіки» і визнаний як «Архітектор демократії». У створені ним споруди він вкладає свободу у скляні форми сформували образ Німеччини в світі. До цього образу значно доклав здійснення проекту бюро Behnisch & Partner Олімпійського парку у Мюнхені для олімпійських ігор 1972 року, що тривало з 1967 по 1972 роки. Спільною роботою з іншим німецьким архітектором Фрай Отто над олімпійським стадіоном Гюнтер Беніш стає всесвітньо відомим[3]. Всесвітньо відома також інша робота його бюро — Пленарний зал Німецького бундестагу у Бонні.

Відзнаки

Примітки
  1. Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 26. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Architekt des gläsernen Deutschlands. Spiegel Online(нім.)

Посилання

Prof. Dr.-Ing. h. c. Günter Behnisch. У: archINFORM. (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.