Гідраденіт
Гідрадені́т (лат. hydradenitis, від грец. ίδρώς «піт» та грец. άδήν «залоза»; нар. суче вим'я, інколи гідроаденіт) — гнійне запалення потових залоз (здебільшого пахвових), спричинюване стафілококами. Відноситься до піодермій.
| Гідраденіт | |
|---|---|
 Гідраденіт лівої пахвової ділянки Гідраденіт лівої пахвової ділянки | |
| Спеціальність | дерматологія |
| Симптоми | абсцес[1] і запалення[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | ED92.0 |
| МКХ-10 | L73.2 |
| OMIM | 142690, 613736 і 613737 |
| DiseasesDB | 5892 |
| MeSH | D017497 |
 Hidradenitis suppurativa у Вікісховищі | |
Перебіг і ознаки
Гідраденіт — це запалення апокринних потових залоз, переважно в пахвових ямках (подеколи також в області статевих органів, заднього проходу тощо), яке спричинює золотистий стафілокок.
Виникненню гідраденіта сприяють ушкодження і підвищена пітливість шкіри, запрілості, цукровий діабет тощо, проблеми гігієни.
За місцевими проявами нагадує фурункульоз — у ділянці запалення з'являється обмежене випинання, болюче, щільне, однак від фурункула відрізняється тим, що не має гнійного стрижня з волосинкою у центрі. Ознаки гідраденіта: поява в товщі шкіри болісного щільного вузла, почервоніння шкіри, згодом — розм'якшення вузла з утворенням абсцесу.
Процес може поширюватись з однієї залози на інші.
Загальний стан при гідраденіті майже не порушується. Температура тіла субфебрильна.
Перебіг гідраденіту затяжний, з періодами загострення і затихання процесу.
Лікування
Лікування гідраденіта місцеве й загальне: гігієнічними засобами, антибіотиками, фізіотерапією, імунотерапією, іноді — необхідним є хірургічне втручання.
Місцеве лікування починають з проведення туалету ураженої ділянки: вистригають волосся, протирають шкіру 2—3 % розчином формаліну (для зменшення пітливості). Потім призначають сухе тепло, фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, солюкс, кварц). Рекомендується обколювання пеніцилін-новокаїновим розчином.
Загальне лікування полягає у застосуванні антибактеріальної терапії (антибіотики, сульфаніламідні препарати), аутогемотерапії, специфічної імунотерапії (стафілококовий анатоксин, антистафілококовий глобулін). У разі частих рецидивів призначають рентгенотерапію. Перераховані вище заходи поєднують із загальнозміцнювальною терапією (молочно-рослинна дієта, вітаміни), проводять гігієнічні заходи (обробка шкіри в ділянці ураження 2 % борним або камфорним спиртом).
Оперативне втручання застосовують у разі нагноєння (гнояки розтинають і дренують). При рецидивуванні пахвового гідраденіту іноді застосовують повне видалення волосяної частини шкіри з місцевою пластикою дефекту.
Джерела і посилання
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 3., К., 1979, стор. 23