Нагноєння

Нагноєння (лат. Suppuration, фр. Suppuration, англ. Suppuration, Fester, Maturation, пол. Ropienie, нім. Eiterung, ісп. Supuración, рос. Нагноение) — процес утворення гною в тканинах чи на поверхнях організму.

Нагноєння є одним із варіантів закономірного наслідку запалення як нормальної захисної реакції організму. Воно виникає у тих випадках, коли агент, що спричинив запалення, важко піддається природній елімінації з організму. Внаслідок цього у певній ділянці тіла людини нагромаджуться велика кількість лейкоцитів, які гинуть у «боротьбі» зі збудником запалення, формуючи таким чином основні складові компоненти гною[1][2].
Нагноєння найчастіше спричиняють гноєтворні бактерії[3] (стафілококи, стрептококи, гонококи, менінгококи, кишкова паличка, протей, клебсієли, псевдомонади, а також гнильні анаеробні клостридії (Cl. Perfringens, Cl. Sporogenes, Cl. Putrificum та ін.). У таких випадках інтенсивність та клінічний перебіг нагноєння залежить від кількості бактерій, їх вірулентності, характеру та локалізації тканин, у які вони потрапляють, наявності в цих ділянках пошкоджень, некрозу чи скупчень вільної рідини (кров, лімфа), стану кровопостачання цієї зони, а також від низки загальних чинників, які змінюють рівень протиінфекційного захисту організму (хвороби, вживання певних ліків, виснаження, радіація, шкідливі звички та ін.)[4]

До немікробних чинників, які потрапляючи в організм призводять до виникнення запалення, належать скипидар, кротонове масло, дигітоксин, каломель, гас, туберкулін та низка інших агресивних речовин[5].

Сьогодні відомі понад 54 захворювання^{[джерело?]}, які супроводжуються нагноєнням[6]. Прикладом хвороб, що супроводжуються нагноєнням є абсцес, флегмона, фурункул, емпієма та ін.