Гільбоа
Гільбоа (івр. גלבוע Гільбоа, івр. הר הגלבוע гори Гільбоа) — гірський хребет в долині Ізреел в Ізраїлі. Хребет простягається зі сходу на захід і розташований на захід від річки Йордан. Назва Гільбоа згадується в Старому Завіті.
Гільбоа івр. גלבוע | ||||
| ||||
32°26′02″ пн. ш. 35°24′52″ сх. д. | ||||
Країна | Ізраїль | |||
---|---|---|---|---|
Регіон | Північний округ Ізраїля | |||
Тип | гора | |||
матеріал | Осадові гірські породи | |||
Висота | 550 м | |||
Площа | 20 км² | |||
Ідентифікатори і посилання | ||||
Гільбоа Гільбоа (Палестина) | ||||
Гільбоа у Вікісховищі |
Географічне положення
Гірський кряж довжиною близько 20 кілометрів і висотою 550 метрів над рівнем моря є самою північно-східною частиною Самарії і південним кордоном Ізреельскої долини. На гірському хребті знаходяться національні парки, серед них Ган га-шлоша (Сад трьох), Захне у якому є теплі джерела. На підніжжі Гільбоа нараховують близько 40 джерел, частково із солонуватою водою.
Біблійна історія
Тут сходилися кордони трьох племен Ізраїля — Іссахара, Завулона і Манасії. Гора пов'язана з ім'ям царя Саула, який воював і загинув тут разом зі своїми синами, в тому числі Йонатаном, товаришем Давида, майбутнього царя Ізраїлю[1]. Тіла загиблих були виставлені філістимлянами на міських стінах Бейт-Шеана. Всі навколишні єврейські поселення названі іменами дітей царя Саула, наприклад, кібуц Мерав. Тут же проповідувала пророчиця Девора і надихала на бій полководця Барака. У 1250 році у битві у підніжжя Гільбоа вдалося мамелюцькому генералу Бейбарсу перемогти у Битві при Айн-Джалуті та зупинити Близькосхідний похід монголів, а самому стати султаном Єгипту та Сирії.
Примітки
- 1 Сам 28:31. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 29 червня 2015.
Посилання
Klaus Koenen: Гільбоа у Michaela Bauks, Klaus Koenen, Stefan Alkier (Hrsg.): Das wissenschaftliche Bibellexikon im Internet (WiBiLex), Stuttgart 2006.(нім.)