Гільєрмо Паес

У дорослому футболі дебютував 1962 року виступами за команду «Універсідад Католіка», в якій провів чотири сезони. Згодом з 1966 по 1972 рік грав у складі команд «Сан-Антоніо Унідо» та «Лота Швагер».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Коло-Коло», до складу якого приєднався 1972 року. Його дебют за «індіанців» відбувся 1 квітня 1972 року в матчі, який був виграний у клубу «Евертон» з Вінья-дель-Мар з рахунком 6:0[1]. За чотири сезони в «Коло-Коло» Паес зіграв в 111 офіційних матчах, в яких забив два голи, став чемпіоном Чилі, володарем Кубка Чилі, а також фіналістом Кубка Лібертадорес 1973 року[2].

Згодом протягом 1976—1979 років захищав кольори клубів «Депортес Авіасьйон» та «Сантьяго Морнінг», а завершив ігрову кар'єру у команді «Сантьяго Вондерерз», за яку виступав протягом 1980 року. В подальшому був тренером низки невеликих чилійських клубів.

26 січня 1972 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Чилі в товариському матчі зі збірною Мексики, що завершився з рахунком 0:2.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН, на якому зіграв у всіх трьох матчах і останній з них, проти збірної Австралії (0:0) 22 червня 1974 року, виявився і останнім для Паеса за головну команду країни. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 14 матчів[3].

• Гільєрмо Паес на сайті ФІФА (англ.)

• Гільєрмо Паес на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Гільєрмо Паес на сайті National-Football-Teams.com (англ.)