Гіперальдостеронізм
Гіперальдостеронізм — патологічний стан, при якому визначається підвищена секреція альдостерону наднирниковими залозами.[2]
| Гіперальдостеронізм | |
|---|---|
 Аденома наднирника Аденома наднирника | |
| Спеціальність | ендокринологія |
| Препарати | Спіронолактон[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 5A72 |
| МКХ-10 | E26 |
| OMIM | 605635 і 613677 |
| DiseasesDB | 6187 |
| MedlinePlus | 000330 |
| eMedicine | radio/354 |
| MeSH | D006929 |
 Hyperaldosteronism у Вікісховищі | |
Етіологія
У основі захворювання лежить надмірне виділення альдостерона корою наднирникової залози внаслідок наявності пухлини (первинний гіперальдостеронізм — синдром Кона) або внаслідок порушень ренін-ангіотензинової системи (вторинний гіперальдостеронізм).
Первинний гіперальдостеронізм
Альдостерома належить до адренокортикальних аденом, тобто є доброякісною пухлиною, проте може зазнавати злоякісної трансформації. В більшості випадків захворюють молоді жінки, описані випадки альдостеронізма у дітей. Клінічні прояви визначаються дією альдостерона.
Клінічна картина
При гіперальдостеронізмі характерний гіпокаліємічний алкалоз внаслідок зниження концентрації (гіпокаліємії) калію з внутрішньоклітинною затримкою натрію і (часто) гіпергідратацією кліти, але без периферичних набряків; часто виявляється гіпохлоремія.
Звичайна стійка артеріальна гіпертензія, можливі гіпертонічний криз і зміни очного. Ниркові прояви зводяться до значної (до 10-12 л в добу) поліурії, що не зменшується при обмеженні рідини, ізостенурії. Реакція сечі, як правило, лужна. Буває м'язова слабкість, парестезія, іноді судоми і мляві паралічі.
Добова екскреція альдостерона з сечею (норма 3,2 — 18,9 міліграм) підвищена в 3 — 5 разів, але вміст реніна і катехоламінів в крові низький, що відрізняє альдостеронізм від нефрогенної гіпертонії і феохромоцитоми.
Посилання
- NDF-RT
- Струков А.И.; Серов В.В. (2010). Патологическая анатомия (русский) (вид. 5). РФ: Литтерра. с. 880.