Гіперболоїд інженера Гаріна (роман)

Науковець-іммігрант Петро Гарін винаходить новий різновид зброї і з його допомогою захоплює безлюдний острів у Тихому океані, де починає видобуток золота просто з надр Землі. Завдяки доступу до необмежених запасів золота Гарін підриває золотий паритет, скуповує промисловість США і стає диктатором США П'єром Гаррі. Але незабаром його диктатура руйнується внаслідок захоплення гіперболоїда під час повстання групою революційних робітників острова з працівником «УгРо» Шельгою на чолі.

Першу книгу роману «Вугільні пірамідки» опубліковано 1925 року в журналі «Красная новь» (№ 7-9), у цьому ж таки журналі 1926 року опубліковано другу книгу «Олівіновий пояс» (№ 4-9), а 1927 року в тому ж таки журналі (№ 2, Лютий) опубліковано інше закінчення роману — «Гарін-диктатор» із підзаголовком «Новий варіант кінця роману „Гіперболоїд інженера Гаріна“». Другий варіант закінчувався зустріччю Гаріна, що втік із Вашингтона, з Зоєю, яка тільки-но поховала Янсена, на «Аризоні». Остання фраза другого варіанту залишилася тією самою, що й у першому варіанті. Перша книга закінчувалася сценою розправи Гаріна зі зграєю Гастона, друга — смертю мадам Ламоль під час втечі з капітаном Янсеном від повсталих на Золотому острові. У фінальному абзаці сказано: «Дізнавшись, що Ревком захопив Золотий острів, розлючений натовп увірвався в Білий дім у Вашингтоні, шукаючи П'єрра Гаррі, щоб розтерзати, але його не могли знайти. Він зник. Цим закінчується одна з незвичайних авантюр інженера Гаріна».

У журналі роман друкувався з підзаголовком «Роман у трьох книгах», але третю книгу не було написано, хоча зберігся план роману, складений Толстим у липні 1924 року, для заявки в Держвидаві. На початку плану йдеться: «Час дії — близько 1930 року. Роман розгортається напередодні Другої світової війни. З середини роману — відбувається повітряно-хімічна війна. В кінці — європейська революція». Далі в плані йде перелік дійових осіб, які увійшли в роман, за винятком шпига Кера, що працює на Роллінга. Роль цього персонажа автор потім розподілив між Семеновим і Тиклінським. Гастона «Качиний Ніс» названо в плані Мішелем. Але сюжет роману суттєво відрізняється від наміченого плану. У ньому змінено не тільки роль Хлинова (за планом спочатку був помічником Гаріна, виготовляючи для нього пірамідки, потім став його супротивником), але й багато іншого. За планом — у першій частині після вбивства двійників Гаріна в Москві й у Парижі дію знову перенесено до Москви, де Хлинов у контакті з Гаріним готує пірамідки. Зоя й Кер полюють на Гаріна. Шельга змовляється з Хлиновим. Гарін знищує агентів карного розшуку, що намагаються оточити будинок, де він ховається, і викрадає Зою. Не увійшла до роману й намічена в плані розповідь про діяльність Хлинова й німецького науковця Херця з будівництва величезних хімічних заводів з виробництва добрив у Росії та викрадення Гаріним обох науковців.

У першій редакції Гарін збирався, використовуючи радій, створити знаряддя, «порівняно з якими руйнівна сила Гіперболоїда здалася б іграшковою».

1934 року зроблено нову редакцію зі скороченням розділів, частину розділів видалено, змінилася стилістика. 1936 року для видання в «Детгізі» роман переробили для дітей, з нього прибрали «дорослі епізоди». 1937 року роман перероблено, вставлено нові розділи (про вчення Івана Гусєва, про смерть хлопчика, про вбивство Гаріним свого секретаря, про двійника диктатора й завершальний розділ з новим фіналом роману). У цій же редакції змінено сцену відправки Гарінім дирижаблів у тайгу для доставки величезної кількості радію, отриманого Манцевим, щоб збудувати нову, ще страшнішу зброю. У цій самій редакції змінено історію Роллінга (до цієї редакції Роллінг укорочував собі віку після потоплення Гаріним американської ескадри). Було прибрано численні наукові терміни, що містяться в романі. В редакції 1939 відновлено пропущені місця і зроблено стилістичні правлення. З останнього варіанту випливає, що всі ідеї Гарін вкрав у Манцева.

1. Інженер Гарін, також відомий як П'янков-Піткевич і П'єр Гаррі — творець Гіперболоїда, одержимий ідеєю світового панування, диктатор.
2. Зоя Монроз, також відома як мадам Ламоль — балерина, згодом емігрантка, куртизанка, авантюристка, зрештою подруга життя Гаріна.
3. Василь Віталійович Шельга — працівник Ленінградського карного розшуку, агент СРСР, організатор пролетарської революції.
4. Роллінг — амириканський «хімічний король», починав звичайним працівником лабораторії, один з найбагатших і найвпливовіших у світі людей, конкурент Гаріна, зокрема і за володіння Зоєю.
5. Янсен — норвезький каптіан яхти Ролллінга «Аризона», його дамою серця також є Зоя.
6. Микола Христофорович Манцев — вчений-геолог, організував і здійснив багаторічну героїчну експедицію, яка надала Гаріну теоретичну базу для його авантюри.
7. Іван Гусєв — хлопчик, учасник експедиції Манцева, використаний Гаріним для пошуку Манцева, потім бився на боці Шельги і в поєдинку на гіперболоїдах з Зоєю.

У тексті роману є ймовірні натяки на особливості сталінського тоталітарного режиму в СРСР: головний образ інженера Гаріна — напівбожевільного диктатора, одержимого необмеженою особистою владою над людьми та прагненням до самозвеличення (карбування монет із профілем Гаріна тощо); окремі риси внутрішнього устрою (15 оточених колючим дротом національних бараків) на Золотому острові та ін.

Перший помічник Гаріна, інженер Чермак, який мав звання губернатора, розмістив робітників за національностями на п'ятнадцяти ділянках, відгороджених одна від одної колючим дротом. На кожній ділянці побудовано бараки і молитовні, по можливості за національним смаком. <...> Двічі на місяць видавали прозодяг, витриманий у національному дусі, і раз на півроку — святкові національні костюми. <...> Поліція острова <...> підтримувала порядок, не допускаючи національності до взаємного знищення... Гарін: Для початку ми збудуємо величезні концентраційні табори. Всіх невдоволених нашим режимом — за дріт. (Переклад Б. Чайковського, 1971)

1. 1965 — Гіперболоїд інженера Гаріна (фільм), режисер Олександр Гінцбург.
2. 1973 — Крах інженера Гаріна (фільм).

• Так званий «тепловий промінь» використано в романі Війна світів, написаному Гербертом Велсом 1897 року.
• Толстой переробляв роман чотири рази — в 1927, 1934, 1936 і 1939 роках.
• Коректніша назва винаходу Гаріна — параболоїд. Толстой знав це, одначе вибрав слово «гіперболоїд» через вагоміше звучання.
• Описаний у романі вибух хімічного заводу «Анілінової компанії» в Німеччині ґрунтується на реальній події, що відбулася 21 вересня 1921 року на заводі компанії BASF у місті Оппа, де спроба розбити брилу злежаних мінеральних добрив невеликим вибухом спричинила детонацію кількох сотень тонн аміачної салітри, що зруйнувало завод і вбило біля шістсот осіб.
• 1944 року професор Г. Слюсарев у книзі «Про можливе й неможливе в оптиці» доводив, що Толстой знехтував законами оптики й термодинаміки, що гіперболоїд Гаріна — приклад теоретично необґрунтованої фантазії. Проте вже за 16 років було створено перший лазер — квантовий генератор оптичного діапазону з променем дуже схожим на «променевий шнур» гіперболоїда. Ще раніше, в 1953-1954, було розроблено Мазер — квантовий генератор, що випромінює в мікрохвильовому діапазоні.
• Після відкриття радянськими фізиками М. Басовим і А. Прохоровим квантового генератора, академік Л. Арцимович, виступаючи на всесоюзній нараді наукових працівників, сказав: «Для шанувальників наукової фантастики я хочу зауважити, що голчасті жмути атомних радіостанцій є своєрідною реалізацією ідей „Гіперболоїда інженера Гаріна“».
• Згадана в романі «таємна рада трьохсот, на чолі якої стоїть Роллінг» — пряме відсилання до популярної донині конспірологічної теорії таємного «Комітету-300».
• Безлюдний острів Гендерсон у Південній частині Тихого океану в романі став «Золотим островом», на якому Гарін збудував шахту, що видобувала золото з Олівінового поясу, вежу з великим гіперболоїдом і свій палац.
• Кораловий атол на якому в фіналі роману після корабельної аварії опинилися Гарін і Зоя — може бути островом Оено, що лежить за 250 км на захід від острова Гендерсон.
• Група «Кіно» спочатку звалася «Гарін і Гіперболоїди».
• У російського гурту «Пікнік» в альбомі «Залізні мантри» є пісня під назвою «Гіперболоїд».
• В естонського гурту «Vennaskond» в альбомі «Usk. Lootus. Armastus.» є пісня «Insener Garini hüperboloid».

«Гіперболоїд інженера Гаріна» в українському перекладі

1. https://fantlab.ru/edition246346