Гірнича промисловість Фінляндії

Наприкінці ХХ ст. вартість продукції гірничодобувної промисловості становила близько 1,0 млрд фінських марок на рік. У 1990-х рр. на частку гірничодобувної промисловості припадало менше 1% загальної вартості промислової продукції. Основа гірничодобувної промисловості – видобуток руд металів. Серед корисних копалин важливе значення в 1990-х рр. має цинк, але частка Фінляндії в його світовому виробництві невелика. Наступне місце посідає мідь, яку добувають на рудниках Оутокумпу і Пюхясалмі, потім залізна руда і ванадій. Металеві руди становлять приблизно 40% вартості продукції гірничодобувної промисловості. Крім того, здійснюється видобуток нерудних к.к. (вапняку, апатиту, тальку, польового шпату, кварцу та ін.). У 2001 в країні діяло 37 рудників і кар'єрів, на п'ять менше, ніж в 2000, але загальний обсяг видобутку к.к. зберігався на тому ж рівні – бл. 17,6 млн т. Провідна компанія в гірничодобувній галузі – Outokumpu. Загалом же в цій і суміжних галузях діє бл. 30 компаній.

Торф. Фінляндія посідає 2-е місце у світі з видобутку торфу. Щорічно для виробництва електроенергії видобувають і витрачають 6-7 млн м³ торфу. Частка торфу в загальному балансі енергетич. споживання не перевищує 2,5-3%. За перспективною оцінкою, споживання торфу повинно збільшитися до 20-30 млн м³ на рік.

Залізо. Високосортні залізні руди розробляються на заполярних родовищах (поблизу кордону зі Швецією), проте країна не повністю забезпечує свою чорну металургію сировиною.

Інші металічні корисні копалини. Країна займає провідне місце в Зах. Європі з видобутку хромітів, руд кобальту, нікелю і титану, входить в число великих регіональних продуцентів руд міді, ванадію, цинку, дорогоцінних металів, зал. руди, воластоніту, польового шпату, піриту. Видобуток хрому і нікелю ведеться у Торніо.

На хромітовому родов. Кемі у 2002 р. було видобуто близько 1.2 млн т руди і вироблено 210 тис. т крупногрудкового і 382 тис. т дрібного концентрату. Після 35 років відкритої експлуатації тільки близько 3.5 млн т з 50 млн т запасів залишилося в головному відкритому кар'єрі Кемі, видобуток стає нерентабельним через збільшення коефіцієнта розкриву. Компанія AvestaPolarit, що володіє рудником, з 2003 р. починає підземний видобуток хромітів. Видобувні роботи на кар'єрі будуть завершені до 2008 р [Metal Bulletin Monthly. 2003].

Забезпеченість видобутку хромових руд їх підтвердженими запасами, розрахована за максимальним рівнем виробництва в період 1995-1997 рр. з урахуванням втрат при видобутку і збагаченні у Фінляндії становить 88 років.

Руди кольорових металів добувають в осн. на родов. поліметалічних руд (рудники потужністю від 300 тис. до 1 млн т руди). Переважає підземний спосіб розробки (бл. 90% підприємств).

Золото. Один з найуспішніших – золотовидобувний проект Suurikuusikko, який з 1998 здійснюється шведською компанією Riddarhyttan Resources AB. Видобувні запаси – 8 млн т руди з вмістом золота бл. 6 г/т, тобто бл. 1.6 млн унцій золота. У східній Фінляндії, в Пампало (Pampalo), Оутокумпу (Outokumpu) продовжуються ГРР на золото до глибини 280 м. Фосфати в невеликій кількості видобувають у Фінляндії з 1979.

Неметалічні корисні копалини. Ф. – великий виробник воластоніту в Європі (кар’єр на родов. Лапперант). Одночасно добувають вапняк і доломіт. Збагачуючи руду флотацією, вилучають кальцит, що застосовується при виробництві паперу. Склад концентрату (% мас.): воластоніт 90; кварц 2; кальцит 3; силікатні мінерали 5. Граніт добувають у вигляді блоків 50 компаній. Ф. експортує 80-90% від загального обсягу виробництва граніту в понад 20 країн. Вапняк видобувають на родов. Парайнен двома кар'єрами – «Парайнен» (найбільший у Скандинавії) потужністю 1500 тис. т/рік і «Лапперант» – потужністю 800 тис. т/рік. Крім того, вапняк видобувають підземним способом на шахті «Тітірі» (потужність 1 млн т/рік).

Країна імпортує мінеральне паливо (нафта і нафтопродукти, вугілля, уранова сировина, газ). Осн. статті експорту к.к.: хромові руди і концентрати, цинк, ванадій, ртуть, мідь, тальк, буд. матеріали.

У Ф. випускають гідравлічні і пневматичні перфоратори, прохідницькі щити, обладнання для буріння свердловин, ґвинтові компресори і компресорні станції, буровий інструмент, фільтри, класифікатори, згущувачі, дробарки, флотомашини, а також пересувні збірно-розбірні збагачувальні ф-ки з модульних елементів.

До 18 ст. дослідження мінеральних ресурсів Фінляндії здійснювалося перев. іноземними, г.ч. шведськими, вченими. Розвиток нац. наук. досліджень, пов'язаних з геологією і гірничою справою, почався з 2-ї половини 19 ст., коли при університеті в Турку (засн. в 1640) був відкритий мінералогічний кабінет. У 1885 організована Геол. служба Фінляндії, в задачі якої входило проведення геол. досліджень і складання геол. карт. У 1886 засноване Геол. товариство Фінляндії (1987 воно нараховувало 1 тис. чл.), а 1942 - державний Центр техн. досліджень, який розгорнув роботи в багатьох галузях промисловості, в т.ч. в галузі гірничої справи. Координацію наук. досліджень в галузі геології і гірн. справи здійснює академія Фінляндії (заснована у 1947 в Гельсінкі як наук. товариство і реорганізована в академію в 1970). У вишах Фінляндії геологія і гірн. справа викладаються в осн. на ф-тах природничих наук. У Держ. технол. університеті м. Гельсінкі (засн. в 1908) є спец. ф-т гірн. справи і металургії. Осн. періодич. видання в галузі геології і гірничої справи: «Vuosikertomus» (з 1921), «Bulletin» (з 1895), «Merentut Kimuslaifo Ksen julkaisu» (з 1920), «Geologi» (з 1949).

• Корисні копалини Фінляндії
• Історія освоєння мінеральних ресурсів Фінляндії
• Геологія Фінляндії
• Гідрогеологія Фінляндії
• Економіка Фінляндії
• Географія Фінляндії

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.